Це сталося в грудні, я тоді тільки почала працювати в продуктовому магазині. Майже кожного дня я помічала дівчинку, вона сиділа у легесенькій курточці, а в руках у неї був стаканчик. Вона була зовсім худа та бліда, їй було років 10. Вона жебp _акувала, та мало хто клав їй гроші. Одного разу температура опустилася нижче нуля, йшов сніг і починалася завірюха.
Дівчина навіть у таку погоду сиділа на вулиці. Я порадилася з дівчатами і ми вирішили запросити її всередину. Я приготувала чай, взяла свій обід та віддала їй. Вона жадібно їла і постійно дякувала. Як виявилося, її звати Таня, у неї залишився лише тато, але він багато пив і грошей ніколи не було. Щоб якось прогодувати себе, вона жебракувала. Зазвичай вистачало лише на якусь булочку та декілька цукерок.
У Тані зовсім не було родичів крім батька. Мати покинула їх і забрала молодшого брата в інше місто. Інколи їй допомагали сусіди, так вона і виживала. Дівчина залишилася у нас до закриття, вона нічого не просила, лише грілася та з цікавістю дивилася на нас. Потім Таня пішла.
Наступного дня дівчинка зайшла до нас сама, а в руках вона тримала декілька шоколадних батончиків. Таня посміхнулася і віддала їх нам.
— Це вам, смачного, — сказала вона і вийшла з магазину.
Ми не могли стримати сльози. У неї майже нічого не було, але вона все рівно старалася ділитися. Все ж таки ті, хто має не багато, завжди готовий допомогти іншим.
