Ввечері я поверталась з роботи і як завжди йшла через парк. Я почула, як крич ала дитина, тому я зупинилася і вирішила піти глянути що сталось.
– Відпустіть мене, я піду. Рятуйте! – крич ала дівчинка.
Я забігла за кущі і побачила чоловіка, який тягнув за руку восьмилітню дівчинку, яка вир ивалась і благ ала про доnoмогу. Я побігла до них і вийняла з сумки перцевий балончик, яким бризнула в очі чоловіка, який тягнув за руку дівчинку.
– Ви чого? Пече? Це моя дочка!!!!- кричав чоловік.
– Це твій батько? – запитала я дівчинку.
– Ні, не мій. – відповіла вона.
Я взяла дівчинку за руку і поки чоловік протирав очі від аерозолі ми відійшли від нього. Я вирішила подзвонити у поліцію.
– Не телефонуйте у поліцію, я вас прошу. Дядько Олег більше не буде мене тягнути за руку я чемно з ним піду . – сказала вона.
– Дядько Олег?
Я дуже здивувалась, я думала, що рятую дівчинку від нападника, а тут виявилось, що вона його знає.
– Він твій дядько?
Дівчинка почервоніла і опустила очі в низ. Я зрозуміла, що я не так зрозуміла ситуацію.
До нас підійшов чоловік, який ще досі тер очі та сказав:
– Я дійсно батько дитини, вона так кричала, бо не хоче йти додому.
Виявилось Олег був відчитом дівчинки і він кликав її додому, а вона вперлась що не піде, бо хоче на гойдалки. Тоді він вирішив за руку затягнути її додому, бо дружина приготувала вечерю і чекала їх вдома.
Дитина сказала, що це правда і вона перестаралась коли кликала на допомогу. Я була дуже здивованою та вибачилась перед чоловіком, але сказала, що якби дівчинка не кликала на допомогу я б не прибігла її рятувати.
Чоловік сказав, що на моєму місці вчинив би так само. Наталя не збрехала, бо Олег не є її рідним батьком.
Я думаю, що деякі читачі після прочитаного скажуть, що не потрібно лізти у чужі справи, але я вважаю, що вчинила правильно. Якби дійсно це був маніяк, який хотів викрасти дівчинку, а я проігнорувала крики дитини і не врятувала її. Краще помилитись і допомогти, ніж зробити вигляд, що нічого не чула.
