Я думала, що моїм коханням на все життя буде Олег, але я помилилася. Справжнє щастя завжди було поруч.

Я була найщасливішою дівчиною на світі, бо вийшла заміж за коханого хлопця. Олег був чудовим і дбайливим, хоч і характер у нього був не простий. Мені ще мама говорила перед весіллям, що я матиму з ним проблеми, а я її не хотіла чути, бо була закохана.

В нашій сім’ї, окрім нас з Олегом, були ще його друзі. Я думала, що після весілля вони зрозуміють, що в Олега вже сім’я, інші обов’язки й відповідальність. Але ні, не зрозуміли.

Після весілля ми почали жити окремо від батьків. Я народила дитину й повністю віддала себе їй. З того часу Олег ще частіше почав зникати з дому. Казав, що їде на роботу, а сам збирався з друзями в барі. Його не було вдома до пізньої ночі, а коли з’являвся, то ледь тримався на ногах. І привозили його ті ж самі його дружки.

Його не цікавили ні я, ні наша донька. Він тільки шукав можливість, щоб з дому вшитися “на пиво”. А коли йому це не вдавалося зробити, починався скандал — то йому донька плачем мішає, то я занадто багато говорю, то мовчу. Словом, ладу в нашій сім’ї не було.

Одного дня Олега привіз додому наш друг Андрій, що був дружбою на нашому весіллі. Я завжди його поважала, бо він не був схожий на інших друзів мого чоловіка. Андрій був серйозніший і мудріший за них, мав добру роботу і збирався одружитися. Того вечора, коли він привіз Олега, я запросила його на каву, бо ми давно не бачилися. Андрій мені розповів, що розійшовся зі своєю дівчиною і не знає, як бути дальше. Ми щиро поговорили й він пішов.

Наступного ранку я дізналася, що чоловік мені зраджував. І не одноразово. Тоді я зібрала свої речі, взяла дитину й поїхала до батьків. А потім подала на одруження. Найбільше за все мене здивувало, як легко Олег нас відпустив. Він без роздумів підписав документи на розлучення, ніби чекав, коли нарешті нас позбудеться, щоб жити у своє задоволення.

Я жила в батьків. Дитина пішла в садок, а я — на роботу. Одного дня, по дорозі на роботу, я зустріла Андрія. Ми перекинулися кількома фразами й обмінялися номерами. Я й не думала йому писати, бо він був тим, хто навіював мені спогади про моє минуле, про Олега. Але Андрій сам написав, а потім почав робити це кожного дня. Я навіть не помітила, як він увійшов у наше з донькою життя і, як я у нього закохалася.

Мені було трохи ніяково від того, що це друг мого колишнього чоловіка, що він досі з ним спілкується і, що він був дружбою на нашому весіллі. Але я знову відчула себе жінкою, яку люблять, і про яку турбуються. Ми почали зустрічатися. Олег ніяк не відреагував, мені здається йому було байдуже, бо на цей час у нього вже була інша жінка.

Незабаром Андрій запропонував мені вийти за нього. Його аніскільки не бентежила моя донечка, навпаки, він дуже швидко подружився з нею.

Після нашої розписки ми переїхали жити в інше місто, бо чоловікові запропонували кращу роботу. Ми разом вже 8 років і за цей час я народила ще одну донечку. Андрій мене розуміє з півслова і ніколи не залишає саму. Він живе й працює заради нашої сім’ї, заради дітей. Як же це важливо, щоб у подружжя був один пріоритет — сім’я, і ніхто більше.

Оцените статью
Я думала, що моїм коханням на все життя буде Олег, але я помилилася. Справжнє щастя завжди було поруч.