Мій брат захворів і я приходила до нього у лікарню. У нього було одностороннє запалення легенів, тому його госпіталізували. На сусідньому ліжку лежав дідусь і до нього завжди приходила його дружина.
Коли літня жінка приходила до чоловіка, то завжди обнімала його і цілувала в щоку. З собою вона приносила багато смачних домашніх страв: свіжо приготований борщик, котлети з картоплею, запечені яблука, різноманітні салати та смачну випічку. Було видно, що бабуся дуже старається, щоб її коханий чоловік гарно харчувався. Жінка сама вже ледве ходить, але усі сили витрачає для щоб прийти у лікарню і побачити свого чоловіка.
Вони завжди сиділи один біля одного та трималися за руки. У їхніх очах можна було побачити ніжність та щиру любов.
Я тоді задумалась про те, що молоді люди не завжди так добре дбають один про одного. Чому тільки в старості ми розуміємо, якою дорогою є для нас наша друга половинка?
Коли ми молоді нам здається, що хтось завжди буде поруч з нами. А якщо стосунки не складають, що ми легко знайдемо заміну чоловікові або дружині. Але коли постаріємо бажано, щоб хтось був поруч і про це потрібно думати замолоду, бо у старості може бути пізно.
