Я дивився на них із співчуттям, а вони на мене з вдячністтю за те, що я прийняв їх сина

Одного разу я побачив як моя донька розмовляє по скайпу зі своїм хлопцемЗайшов до неї в кімнатущоб попросити сходити в магазинЗаглянув на екран і побачив ну прям ніби актор з фільму з нею розмовляє.
Ось би вона вийшла заміж за такого хлопця” – я тоді подумав.
І так замріявсящо забув чому приходива донька повернуляся до мене і каже:

— А підслуховувати негарно

— Та я ненавмиснотак вийшло.
— Ну добреякщо вже прийшовтоді давай знайомитись, — усміхнулася Наталія і трішки підсунулася.

Я порозмовляв з Денисом декілька хвилин і був дуже здивованийНаскільки він був вихованимрозумним і скромнимГоворить чіткогарна дикціялітературною мовою без суржика.

Після того донька перестала бувати вдома

— Таткуя в Дениса.

Ось і вся розмова.

За неї я був спокійнийЧас йшову молодих людей стосунки ставали все міцнішимиа я ще й досі не бачив цього хлопця наживоСкільки б не кликав їх разом в гостіто на чай то на кінодонька все відмовлялася.

Одного разу я не витримав:

— Донюколи ти мене з майбутнім зятем познайомишДавай наступної суботине приймаю ніяких відмовокя сам йому зателефоную і запрошу

В суботу був мій День народженняя покликав Денисаале він знову не прийшовпридумав якийсь несуттєвий привід.

Тоді я і почав хвилюватися.

Моя уява малювала картинки одну страшнішу за іншу Може він одружений і таємно зустрічається з моєю донькоюА може він від поліції ховаєтьсяНапевно є серйозні причини якщо він навіть на мій День народження не прийшов.

Коли ці думки вже стали нестерпнимито я припер доньку до стіниВона довго мовчаланапевнопідбирала потрібні слованарешті відповіла:

— Татунавіть не намагайся мене переконативосени я вийду за Дениса заміжА якщо ти почнеш мене відмовлятито ми з тобою посваримося.

— Він одруженийВін злодій?

— Що?…- Наталія тільки розсміялася, — нісправа не в тому.

Погляд Наталії став сумнимвона опустила очі вниз.

— Та кажи вжещо ти тягнеш?!

— Татувін… інвалід.

В голові пронеслося тисячу думокпо чому інвалідпо зорупо слуху

— Він щов калясці?

— Такз дитинства не ходить

Я аж присіву мене навіть голова закрутилась

Донька почала мене втішатиале жаліти потрібно було їїБідолашна моя дівчинка… який тягар вирішила на себе звалити.

Того вечора ми довго розмовлялиВ результаті я зрозумівщо відмовляти доньку безпідставно.

— ТатуВадим не такий безпораднийяк ти думаєш, у нього сильні рукивін навіть забороняє мені йому допомагати

Донька почала його нахвалюватиа я думав про своє.

Ми живемо в приватному будинкудонька казалащо нізащо не переїде жити в квартируі що хочещоб її майбутній чоловік жив з нами.

— Тільки знайди такогощоб хазяйський був, — жартував тоді я — ледар нам не потрібний.

— Не переживайще подякуєш, — відповідала Наталія

У нас городтеплицяпіч на дровахУ мене вже не те здоров’я, дружина теж уже не бігає по господарствуяк ранішеа донька постійно відсутнято навчаннято прогулянки.

Ось і я мріявщо з зятем наведемо тут лад

— Татуне сумуйти ж мріяв про помічникаа Денис дуже роботящий.

Довго я тоді ходив задуманийпрокручував у голові негативні сценаріїале що поробиш – змирився.

Денис приїхав знайомитись до нас разом зі своїми батькамиЯ з подивом спостерігав як легко він пересувається.
Батьки мені сподобались – спокійні в позитивні люди.

Я дивився на них із співчуттяма вони на мене з вдячністтю за тещо я прийняв їх сина.

Восени молоді розпислися без пафосу і переїхали до нас житиВ побуті Денис освоївся швидкогрошіякі подарували їм на весіллявитратили на ремонт своєї кімнати і кухніпереробивши її трішки під зятя.

Виявилосьщо Денис дуже любить готувати і часто його страви перевершували будьякі кулінарні шедевричому мая дружина просто була безмежно радаадже готувати вона не дуже любилаа донька – вся в маму.

Крім того у Дениса було хобі – він дуже вправно ліпив з глинисвої вироби продавав на спеціальних сайтах і вони користувалися неабиякою популярністтюТак і жили – веселобезтурботно і затишно.
Дивлюся зараз на свого зятя і думаюякби зараз донька знайшла іншогоя б його не прийнялатак люблю нашу родину.

Ось тільки онуків нам не вистачаєМолоді люди зараз консультуються з лікарямиА на днях Наталія повідомилащо вони чекають на поповнення!

Оцените статью
Я дивився на них із співчуттям, а вони на мене з вдячністтю за те, що я прийняв їх сина