Я хочу вийти з декрету й повернутися на роботу, але чоловік та батьки категорично проти.

Я дуже активна людина. Я не люблю довго засиджуватися на одному місці й стараюся завжди бути в тонусі. А ще, я дуже люблю свою роботу.

І ось, коли я завагітніла, довелося на якийсь час забути про свій темп життя, лишити роботу й піти в декретну відпустку. Це для мене було одне з найважчих рішень у моєму житті.

Дитині скоро три місяці і я відчуваю, що потихенько сходжу з розуму, божеволію від того, що цілими днями сиджу в чотирьох стінах, на 7 поверсі, не спілкуюся з людьми, не приділяю часу для себе. Народження дитини дуже змінило мене не тільки зовнішньо, а й внутрішньо, я сама собі не подобаюся, мені не подобається те, як я думаю, що роблю й хочеться швидше повернутися до того темпу життя, який у мене був до вагітності.

І я про це сказала чоловікові, пояснила, що хочу повернутися на роботу, хочу знову стати собою, а він сказав, щоб я не придумувала собі клопотів. Він впевнений, що матір з дитиною має бути як мінімум до 3 років і до цього часу дитину не можна нікому довірити, навіть бабусі. Він хвилюється, якщо я піду на роботу, то розірву якийсь “священний зв’язок між матір’ю і дитиною” і його вже потім не можна буде налагодити. Не знаю, де він таке вичитав чи почув, але, як на мене, він перебільшує. І мені дуже образливо, що він знецінює мої проблеми! Йому легко казати, бо він не був у моїй шкурі.

Чоловік не розуміє, що якби я працювала, я б приносила гроші в дім, ми б собі більше могли дозволити (хоча ми й так непогано живемо) та й мені не подобається те, що я сиджу в чоловіка на шиї й змушена випрошувати у нього гроші на якісь свої жіночі потреби. Може комусь це нормально, але не мені. Я не звикла від когось залежати у фінансовому плані. Тому для мене робота це не забаганка, а необхідність.

А мене ніхто не розуміє! Вже й батьки стали на сторону чоловіка й кажуть, що зарано ще дитину лишати. Але я не готова з цим миритися.

Щоб всім було спокійно, я почала шукати роботу не на повний робочий день, так, щоб хоч на кілька годин з дому забратися. А з дитиною будуть сидіти бабусі, які, коли я ще ходила вагітна, запевняли мене, що у будь-який час прийдуть і допоможуть. Настав їхній час, щоб допомогти.

Оцените статью
Я хочу вийти з декрету й повернутися на роботу, але чоловік та батьки категорично проти.