Мій син Павло недавно одружився. Я дуже був щасливий за нього. А згодом невістка сказала, що вагітна. Ми з сином з нетерпінням чекали на появу малюка. Через дев’ять місяців жінка народила дівчинку.
Живу я за містом у невеликому будинку, але я не маю багато сил, щоб доглядати за помешканням. Мені вже шістдесят вісім років. Спочатку син часто до мене приїжджав, але зараз він має багато роботи і дружині з дочкою потрібно допомогти, тому він не може приїхати. Павло запропонував мені переїхати жити до них з невісткою. Я дуже зрадів і погодився.
У них двокімнатна квартира. Мене поселили у окрему кімнату. Спочатку все було добре. Я допомагав невістці на кухні їжу готувати і з дитиною сидів.
Але згодом у мене погіршились стосунки з дружиною сина: жінка завжди була невиспана і роздратована, бо онучка часто плакала по ночах. А злість вона зривала на мені, інколи я не знав де сховатись, щоб не потрапляти на очі невістці.
Через деякий час вона запропонувала, що дитина спала у моїй кімнаті і я погодився. Оленка часто прокидалася вночі і я її заспокоював та вкладав спати.
Коли онучка підросла Наталя сказала, що дитині потрібна кімната і я став зайвим.
Кожного дня подружжя через мене сварилося.
– Олені потрібен простір, вона не повинна спати в одній кімнаті з дідусем.
– Я не вижену його на вилицю. Він мій батько і потрібно ставитись до нього з повагою.
– Не на вулицю, а у будинок в селі. Хай повертається до себе додому.
Я вирішив поїхати до себе додому. Поки Павла не було вдома, я тихенько зібрав речі і пішов на автобус, яким заїхав до себе у село.
Син приїхав на наступний день до мене і сказав, щоб я повертався. Але я не погодився, бо не захотів слухати сварки подружжя через мене.
Молодий чоловік обіцяв приїжджати, але обіцянку не дотримав: уже декілька місяців ніхто до мене не навідувався.
Не хотів я на старість залишатися сам, але з рідними людьми жити не можу. Зараз по маленькому пробую привести будинок у порядок, бо коли мене не було він дуже осів і потріскали стіни.
