Я познайомилась з Олександром на вечірці у друзів. Хлопець мені відразу сподобався він був веселим і кмітливим. Він завжди був у центрі уваги та усі дівчата сміялися над його жартами. Але він звернув увагу тільки на мене і ввечері провів мене додому та запросив мене на побачення.
Відтоді ми почали з ним зустрічатись і наші з ним побачення були дуже романтичними. Він дарував мені плюшевих ведмедиків, великі букети троянд і придумував різноманітні сюрпризи.
Я відчувала себе дуже щасливою та закоханою. Я хотіла бути постійно з ним і ніколи не розлучатися. Мої подруги говорили, що мені дуже пощастило, бо я зустріла справжнє кохання.
Ми їздили з ним ходили у дорогі ресторани, кінотеатри і їздили на декілька днів у Карпати. Я думала, що він має хорошу роботу та добре заробляє, бо може оплачувати дорогі сюрпризи для мене.
Мені з ним було добре, тому я повністю довірилась чоловікові і дозволила йому керувати нашими стосунками. Але згодом я почала помічати, що Олександр часто зустрічається з друзями і приходить від них дуже п’яним. Було так, що він просипав роботу, бо не міг прокинутись зранку після гучних посиденьок з друзями. Невдовзі його звільнили з роботи. Хлопець мав заощадження на які він жив декілька місяців, але жодного разу я не чула від нього, що він шукає нову роботу.
Одного разу він запросив мене на побачення, але заплатити за вечерю не мав чим, тому розрахувалась я. Він навіть не сказав, що потім віддасть мені гроші, ніби це нормально, що дівчина платить за вечерю.
Коли ми зустрілись ще раз він запитав скільки грошей я маю з собою, бо хотів їх потратити знову в ресторані. Я відповіла, що не буду спонсорувати наші побачення, бо це має робити хлопець. Уже минуло три місяці, а він не знайшов роботи, міг би постаратись та вирішити свої проблеми, а тоді запрошувати мене на побачення.
Я була дуже злою, тому сказала, що поки не знайде роботу і не отримує першу зарплату нехай до мене не приходить. Він має розуміти, що я не буду забезпечувати його, нехай навіть на це не сподівається.
Минув один місяць і Олександр зателефонував до мене та сказав, що не може без мене жити та попросив зустрітись. Чесно кажучи, я також за ним дуже сумувала і тому погодилась.
Коли я приїхала до нього додому, то побачила що він знову п’яний, а роботу ще не знайшов і сумніваюсь, що він її шукав. А якби шукав, то у такому стані ніхто не взяв би його на роботу. Я розвернулась і вирішила поїхати додому. На подвір’ї до мене підійшов юнак, який сказав, що він брат Олександра. Він сказав, що хлопець йому показував мої фотографії на телефоні, тому він мене впізнав.
– Не покидай Олександра, бо він дійсно тебе кохає. У нього завжди були проблеми з алкоголем, але я сподіваюсь що ти зможеш на нього вплинути і він заради тебе захоче змінитись та перестати пити. – сказав брат мого колишнього хлопця.
– Ні, я не зможу ні чим допомогти. Ми міняємося не заради інших, а заради себе. Поки він не сам не вирішить, що хоче жити краще і бути тверезим нічого не зміниться.
Я пішла, а брат Олександра ще довго дивився мені в слід, він розумів, що я права і ми самі вирішуємо, як нам жити.
Колишній хлопець декілька раз до мене дзвонив та просив повернутись до нього, але я розуміла, що він не змінився, а я не хочу через нього руйнувати своє життя.
Я думаю, що вчинила правильно, бо ми не повинні мучитись з людиною, навіть якщо її щиро кохаємо.
