Я вийшла заміж за свого чоловіка, коли мені було 30 років. Він був молодшим від мене на два роки, але це не відчувалося. І майже ніхто не знав про нашу різницю у віці. Ми кохали один одного — і це було найголовніше. У нас були спільні мрії, щодо нашого майбутнього. Разом мріяли про трьох дітей, а також велику собаку, яка стане найкращим другом для нас і дітлахів.
Я намагалась завагітніти, але в нас нічого не виходило. Кілька років ми ходили по лікарях, здавали аналізи, робили генетичні тести, я пропила курс гормональних препаратів. Ми з чоловіком настільки були виснажені всією цією ситуацією, що готові були опустити руки та здатися.
Я з головою поринула в роботу, влаштовувала свою кар’єру. Та й Антон ніби змирився, що в нас не буде діточок. Ніколи не дорікав мені.
Одного разу в обідню перерву я вирішила прогулятись по магазинах на сусідній з моїм офісом вулиці. І яким було моє здивування, коли на одній з літніх терас, я побачила свого чоловіка, який мило щебетав з якоюсь красивою дівчиною. Коли я підійшла ближче, то побачила, що дівчина вагітна, ще й на досить пізньому терміні. Ті емоції, які я пережила в цей момент, не можливо описати словами. Це був і відчай, і злість, і образа. Моє життя в одну мить втратило сенс… Мені хотілося провалитися під землю.
Зі сльозами на очах я якнайшвидше побігла додому, мені потрібно було все обдумати. Коли ввечері прийшов чоловік, я зібралася з духом і покликала його на кухню, щоб поговорити. Розповіла йому все, що бачила і попросила пояснити, що це було. Антон не став довго думати та викручуватися, він одразу сказав, що це його кохана і вона вагітна від нього. Через місяць у них народиться син, про якого він так давно мріяв. А мене йому було жаль, і він ніяк не міг мені признатися. Я не стала скандалити й виясняти стосунки. Ми спокійно все обговорили.
Чоловік сказав, що він мріяв про нащадка, і коли завагітніла та дівчина, зрозумів, що це шанс. Він плакав, вибачався, що зрадив нашу сім’ю. Я не гніваюся на чоловіка, навіть розумію його, але зла, що не сказав раніше і жив на дві сім’ї. Навіщо мучити один одного.
Зараз пройшло вже кілька років, я все пережила, переосмислила. Живу сама, взяла з притулку великого собаку, а ще хочу всиновити дитинку, збираю документи, але час покаже, як складеться життя.
