«Я не можу купити тобі шоколад, бо у нас дуже мало грошей і потрібно економити». – сумно відповіла мати синові

Я сьогодні ходив за продуктами у супермаркет, уже майже все у візок узяв та вирішив піти у ряд з солодощами. Там я побачив хлопчика, який дивився на шоколадки. Було видно, що дитина дуже хоче солодкого, бо він одну взяв погладив рукою і зітхнув.  Він підійшов до мами і запитав.

 – Ми сьогодні також не зможемо купити нічого солодкого?

 – Так, ти знаєш у нас дуже мало грошей і потрібно економити. – сумно відповіла жінка.

Мені стало жаль дитину. Я бачив, що хлопчик із дуже бідної сім’ї, бо він був одягнений у старий зіпраний одяг, який був йому малим і мати також була старому платті та туфлях.

Я вирішив купити дитині солодощі і поклав у кошик цукерки, печиво і шоколад.  Але я не знав, як делікатно віддати солодощі хлопчику і його матері, так, щоб не поставити жінку у незручне становище і щоб вони взяли подарунок.

Тоді я вирішив швидко оплатити солодощі на касі та зустріти матір з сином біля виходу. Коли вони підійшли до вхідних дверей, то я підійшов до них і сказав, що сьогодні проходить акція і кожен двохсотий покупець отримує невеликий подарунок та вручив їм пакет з солодощами.

Хлопчик дуже здивувався і глянув на маму, жінка дозволила взяти пакет. Коли він заглянув  у пакет і побачив шоколадки, печиво і цукерки, то на його обличчі з’явилась щаслива посмішка, а очі загорілися радістю.

Матір з сином подякували мені і взяли пакет солодощів, а я відчував себе щасливо, бо сьогодні зробив дійсно хороший вчинок.

Минуло кілька тижнів і я гуляв парком та знайшов на дорозі п’ятсот гривень. Я був дуже здивованим і щасливим у мене був такий самий радісний вираз обличчя, як у того хлопчика. Я ніколи нічого не знаходив, а тут гроші та ще й не мало. Я не вірив, що це насправді, мені постійно не щастило. Колись я купляв лотерейні білети і нічого не вигравав, було таке, що я губив гаманець, але знайти гроші для мене неймовірне везіння.

Я вирішив ці гроші віддати на благодійність, вони мені не потрібні, бо я добре заробляю, краще я їх перекажу на рахунок якогось дитячого будинку.

Коли я це переказав гроші, то зрозумів, що хороші справи робити легко і після них я дійсно почуваюсь щасливим. Можливо, через декілька тижнів я знову зроблю добру справу.

Я хочу знову відчути щастя, яке переповнює мене з середини, коли якась дитина біля мене стає щасливою.

Оцените статью
«Я не можу купити тобі шоколад, бо у нас дуже мало грошей і потрібно економити». – сумно відповіла мати синові