Я виховувалася у щасливій сім’ї. Мої мама й тато працювали на заводі й завжди старалися в інтересах родини. Тато завжди допомагав своїм батькам, мама теж по можливості допомагала своїй родині. Ми не були багаті, проте дуже щасливі, адже я виховувалася у любові та порозумінні.
У мого батька був старший брат, який завжди відсторонювався від рідних. Цей чоловік мав власний бізнес, жив у двоповерховій квартирі, проте ні жінки, ні дітей у нього не було. На сімейні свята він рідко приходив, батькам допомагав мало. Тільки мій тато зміг зберегти з ним непогані стосунки.
Коли мені було 14 я влаштувалася на свою першу роботу. У батьків грошей було небагато, та й просити щодня я соромилася, тому прийняла рішення роздавати листівки. З дитинства я звикла збирати кошти й знала їм ціну. Так було й цього разу, я витрачала 30% з зароблених коштів, натомість 70% відкладала на навчання.
Через рік моя мама серйозно захворіла. У неї виявили рак, проте нам давали хороші прогнози при швидкій операції. В скрутний час нам допомагали усі, проте коштів все одно не вистачало.
Одного дня я прийшла додому, й побачила в коридорі чуже чоловіче взуття й незнайомий голос на кухні. Як виявилось, до нас прийшов мій дядько, який увесь час жив один. Заходячи додому я випадково почула, що мій тато просив свого брата про фінансову допомогу, проте дядько навіть не дослухавши відмовився допомагати. Побачивши мене дядько зразу вирішив піти, так і не познайомившись зі мною ближче. Зрозумівши наскільки складна ситуація я розбила свою банку й тихенько поставила зароблені мною гроші до коштів, які збирали на операцію.
Вже за тиждень батько почав перераховувати кошти на операцію і в нього проступили сльози на очах. Виявилося, що кошти були зібрані й ми вже наступного дня повели маму на операцію.
З того часу пройшло багато років, в мене вже своя сім’я. Мої батьки живуть в мирі та злагоді, а відлюдькуватий дядько так і не зміг зблизитись зі своєю сім’єю.
