Я познайомилася з молодою мамою, коли гуляла з дитиною в парку. Моя дочка мило спала у колясці, і її син також, тому ми могли спокійно розмовляти. Жінка називалася Олесею, їй було двадцять чотири роки, вона рік назад вийшла заміж за дуже забезпеченого хлопця і зразу завагітніла. Через дев’ять місяців вона народила хлопчика. Роди проходили дуже важко і вона довго відновлювалася після них.
Вона була з звичайної сім’ї із села. Їй дуже пощастило зустріти заможного хлопця, який мав свою двокімнатну квартиру у місті, хорошу роботу і нову машину.
Андрій завжди добре ставився до жінки, він дарував їй квіти і допомагав вдома. Вона відчувала себе найщасливішою дружиною в світі.
Коли вона народила сина, чоловік відразу прийшов до неї у палату дивитися на дитину. Свекруха вимагала фотографію онука і вони сфотографували немовля.
На наступний день подзвонив чоловік і сказав дружині, щоб вона зробила ДНК тест. Він не признає сина, поки не отримає результати тесту.
Виявилось, матір Андрія подивилась на фотографії дитини і сказала, що вона не схожа на її сина. Жінка пробувала поговорити з чоловіком і переконати, що дитина його і не потрібно слухати свекруху. Але він вперто заявляв, що його мати права.
– Це не мій син. Моя матір говорить, що коли я народився, то у мене було темне волосся і маленький носик. А у цієї дитини світле волосся та ніс не схожий на мій. Ти мені зрадила! – кричав у трубку він.
– Не зраджувала, я тебе ніколи. У мене світле волосся і ніс у нашого малюка точнісінько такий, як мій. Наш син дуже схожий на мене. – відповідала жінка.
– Я не вірю, що це моя дитина! Зроби тест ДНК!
Олесі було дуже образливо, що її коханий сумнівається у її вірності, але вона погодилась зробити тест. Через три дні прийшли результати дослідження і хлопчик на сто відсотків син Андрія.
Вона віддала їх чоловікові, він просив на колінах вибачення, але жінка вирішила подумати.
Зараз вона живе з дитиною у батьків і не знає, як їй правильно вчинити. Пробачити та повернутися до чоловіка? Чи залишитись жити у батьків?
