Коли ми з Марічкою одружилися, наші батьки подарували нам однокімнатну квартиру. Ми були по-справжньому щасливі. Нарешті ми зможемо створити своє затишне, комфортне гніздечко. Марічка із задоволенням вибирала дизайн, ми купляли різні дрібнички.
Коли вже майже все було закінчено, все розміщено по своїх місцях, ми нарешті заспокоїлися і почали насолоджуватися життям у своїй квартирі. Ми разом готували сніданок, а потім розбігалися на роботу. По дорозі додому кожен щось смачненьке купляв і ми собі робили романтичні вечори, при свічках та гарній музиці. Але так продовжувалося зовсім недовго.
В один чудовий вечір прийшов, ніби у гості, тато Марічки, мій тесть. Ми посиділи й побалакали. Марічка почастувала тата вечерею. А батько не збирався йти додому, ще й переночувати попросився, бо посварився з мамою. Моя дружина людина дуже добра, звичайно, почала жаліти батька. Як так можна вигнати людину проти ночі?
Домовилися з батьком завтра зранку цю ситуацію вирішити. Я мовчки чекав й спостерігав, куди ж його покладуть спати. Адже у нас тільки одне ліжко і маленький кухонний куток. Батько погодився переночувати на кутку. Так і зробили. Доставили крісло і розмістили батька спати. А вже зранку тесть бадьоро прокинувся, потягнувся і побіг знайомитися з сусідами. Пенсіонери якраз грали шахи у дворі. З того, як він швидко влився в компанію, я зрозумів, що цей візит батька затягнеться надовго.
Марічка кинулася до мами, щоб вияснити, в чому справа. Раніше ж такого не було. Мама сказала, що батька не виганяла, але сварка була. Після чого батько сам пішов. Розмова з тещею ні до чого не привела. Батьки миритися не хотіли. Так тесть прожив у нас ще тиждень.
Терпіння у мене вже не було, я не міг спокійно наодинці з дружиною залишитися, від чого дуже нервував. Тому, я настояв на неприємній розмові з батьком. Дружина ніяк не могла наважитися сказати йому, що можна посваритися, але йти з дому не обов’язково. Можна жити у сусідній з мамою кімнаті, якщо не хоче з нею на одному ліжку спати.
Коли нарешті розмова відбулася, батько сказав, що повернеться додому тільки тоді, коли мама сама попросить його вернутися. А теща в той час так сильно “тужила” за ним, що поїхала зі своїми подругами відпочивати в санаторій. Коли повернеться — невідомо. Ось така ситуація.
Тесть дуже неакуратний! В нас новий ремонт, все чистеньке, а він — постійно щось виллє, візьметься брудними руками за щось.
Та й дружина теж мучиться. Їй важко постійно готувати обіди двом мужчинам. Я у їжі не перебірливий, можу з’їсти все, що вона приготує. А батько хоче м’яса! Він як побачив, чим ми харчуємося впродовж дня, сказав Марічці, що вона готувати не вміє, бо стіл без м’яса — то не стіл. Ось її мама все вміє: і вареники, і борщ фірмовий, і биточки, і голубці! Мене повністю влаштовує те, як Марічка готує, а якщо когось ні — то може не їсти!
Я пропонував дружині відправити батька додому й возити йому їжу, але вона переживає, що він може зробити щось з будинком. Може випити, забути вимкнути газ, або ще щось вигадати. Батько дуже безвідповідальний.
Я не витерпів, набрався сміливості й сказав тестю, що коли повернеться його дружина — він повернеться додому. І крапка. Він щось собі бурчав під ніс, а Марічка мовчала, бо бачила, що я дуже рішучий.
Я зрозумів, що деяким людям треба відкрито говорити про свої наміри, бо натяки до них не доходять!
