Я одружився з жінкою у якої була маленька дочка. Спочатку мене це не лякало, але тепер жалію про свій вчинок

Коли я познайомився з Мариною, то вона відразу мені сказала, що має п’ятилітню дочку. Я люблю дітей і наявність у жінки дитини мене не налякала. Тим більше, що батько дитини приходив до неї на вихідні і платить аліменти. Я думав, що я не буду брати участь у вихованні дитини, бо у неї є батько, який часто з нею бачиться і активно бере участь житті дівчинки. Згодом я зрозумів, що дружина думала інакше.

Перед весіллям ми планували спільне життя, щоб у нас згодом не виникло непорозумінь. Тому, я зразу говорив, що не буду виховувати чужу дитину і жінка погодилась зі мною.

Ми зустрічалися шість місяців і я освідчився їй. Я був дуже закоханий і хотів швидше жити разом з нею. Мені здавалось, що ми будемо ідеальною парою і я уявляв, як кожного дня ми будемо разом.

Перші два тижні я був дуже щасливий, мені здавалось, що у мене чудова сім’я. Будь-які побутові проблеми вирішувались дуже швидко і ми завжди знаходили компроміс. Але у нас почались траплятись сварки через дочку моєї дружини. Я не розумів чому вона хоче, щоб я виховував її дочку, адже ми перед весіллям домовлялись, що у неї є батько, який має дбати про дитину і виховувати. Вона тоді погоджувалась, а тепер хоче, щоб я багато часу проводив з її дитиною і активно цікавився її справами.

Кожного ранку і вечора Наталя прибігає до нас у кімнату та не дає мені з її матір’ю побути на самоті. Марина навіть не може заставити свою дочку стукати перед тим, ніж зайти в нашу кімнату. Коли хочу обняти свою дружину, то мушу прислухатись чи дитина не йде до нас.

Я тиждень терпів і вдавав ніби це нормально, але сьогодні вирішив з нею поговорити про поведінку її дитини, Попросив дружину сказати дочці, що потрібно стукати перед тим, як заходити. Вона сказала, що я також можу про це сказати сам дитині, але я відповів, що це не моя дочка і я не хочу їй говорити, як поводитись. Ми посварились, мабуть, так сильно ми сварились вперше.

Згодом я почав помічати, що вона приділяє дочці більше уваги чим мені. Я відчуваю себе зайвим. Вчора я спробував про це поговорити з нею, але дружина ніби мене не чує. Вона говорить, що я маю виховувати її дитину.

У дівчини є батько, не розумію, чому я маю заміняти його. Я думаю, що це не справедливо пробувати замінити їй батька. Якби у мене були діти, то я б не хотів, щоб їх виховував чужий чоловік.

Мені здається, що з цього шлюбу нічого доброго не буде, бо нам завжди буде заважати дитина. Я маю  погодитись і виховувати дочку дружини, або розлучитись. Не знаю що мені робити? А як би ви вчинили на моєму місці?

Оцените статью
Я одружився з жінкою у якої була маленька дочка. Спочатку мене це не лякало, але тепер жалію про свій вчинок