Я пiшлa з дому, бо батьки не дали згоду на моє весілля. Пройшло багато років і я розумію, що зробила правильний вибір. Не все в житті грошима вимірюється.

У моїх батьків завжди були на мене якісь плани. Я, за їхньою логікою, мала все життя прожити, як вони мені скажуть лише через те, що вони мене виростили. Чи це стосувалося мого зовнішнього вигляду, чи мого майбутнього, чи навчання, чи особистого життя — я зі всім мала погоджуватися і не мала права зробити по іншому. А я бунтувала і завжди робила по-своєму.

Моя старша сестра — моя протилежність, вона завжди догоджала, слухала і підтакувала батькам, чим мене неймовірно дратувала.

Мене старалися контролювати до 25 років, а я не піддавалася. А потім і зовсім зі всіма обірвала зв’язок. А сталося це через мого теперішнього чоловіка, з який я щасливо проживаю у злагоді та любові вже понад 10 років.

У 25 років я, ще не заміжня, без дітей та обов’язків, познайомилася з Володею. Він старший від мене на рік. Познайомилися через спільних друзів і одразу закохалися. Мої батьки його не прийняли, бо Володя, на їхню думку, був невдахою, бідняком. Я вже звикла до того, що у моїй сім’ї все до грошей зводять.

Володя й справді тоді не мав постійної роботи, але мріяв започаткувати свою справу. Найважливіше, що його батьки його підтримували та всіляко допомагали. А я вірила у те, що йому все вдасться.

Звичайно, спочатку у нас був той період, коли ми ходили на побачення, він дарував мені подарунки, квіти, робив сюрпризи, але потім це все переросло у щось трішки серйозніше. Ми з Володею вже були не діти й розуміли, що нам добре разом і можна спробувати створити свою сім’ю.

Моя мама сказала, що “ніколи цьому не бути”, а тато її підтримав. Тоді я зібрала свої речі (я тоді все ще жила з ними) і поїхала до Володі. Мама мені у слід кричала, щоб я більше не поверталася.

Чи жаліла я потім про те, що зробила? Зовсім ні! Мої батьки мене ніколи не розуміли й не підтримували, а я подумала — досить. Мені 25 років, не 5. Якщо я роблю якісь помилки у житті — це мої помилки, не чиїсь. Мені за них відповідати! Ніхто не має права диктувати мені, як жити.

Кожний день прожитий з Володею це доводив. Бо він — чудовий чоловік й тато. В деякі миті думаю, що діти люблять його більше, аніж мене. Але я від цього щаслива. Володя почав свою справу і тепер заробляє такі гроші, які моїм батькам і не снилися. Це доводить, що не потрібно робити поспішних висновків про людину.

Ми купили собі дім, у нас двоє прекрасних синів, а зараз я вагітна втретє і ми чекаємо на донечку. Ми щасливі! Дай Боже, щоб так завжди було.

А тепер я собі думаю: мої батьки мало не зруйнували моє життя. Зла вони мені точно не бажали, але надіялися, що краще знають, що мені треба.

Хороший приклад цьому моя сестра. Вона знайшла собі багатого чоловіка і поїхала за ним в іншу країну, за тисячі кілометрів. Навіть батьки її зупинити не змогли. А що вони можуть сказати, це ж вони її так навчили, що гроші — головне в житті. Ось вона їх і проміняла на мішок з грошима. А тепер не пише і не дзвонить.

Але інколи треба переосмислити все і змиритися з тим, що діти дорослішають. А ще, треба вміти попросити вибачення. Коли я була вагітна первістком, мама подзвонила мені й вибачилася за свої вчинки. Сказала, що хоче бути поруч і хоче бачити народження внука. Якби не Володя, я не знаю, чи погодилася б так легко знову налагодити стосунки. Він наполіг, сказав, що це ж батьки, це — святе.

Я відпустила минуле і ми знову стали сім’єю. Бачимося не так часто, але саме про такі стосунки я завжди мріяла.

Оцените статью
Я пiшлa з дому, бо батьки не дали згоду на моє весілля. Пройшло багато років і я розумію, що зробила правильний вибір. Не все в житті грошима вимірюється.