Повертаючись з роботи додому, я помітив стареньку, яка жебракувала біля переходу. На вулиці було зимно, а вона одягнена у легке зношене пальто. Та й взута у гумові чоботи на флісі, теж не по погоді.
Мені стало шкода бабусю і я вирішив їй хоч якось допомогти. Готівки я із собою не мав, тому вирішив спершу зайти до магазину купити продуктів на вечерю, а заодно й зняти в банкоматі грошей, щоб дати старенькій, яка вже геть замерзла на морозі. Знявши необхідну суму, та прикупивши смачних продуктів, пішов до неї. Та наближаючись до місця де сиділа бабуся, я побачив дивну картину, навіть сповільнив крок, щоб краще зрозуміти, що відбувається. Біля бідолашної жебрачки стояв кремезний чолов’яга років сорока. Я помітив, як бабуся передає йому усі гроші, які накидали їй перехожі у коробку, і навіть дістала жменю копійок з кишені – все віддала. Мені відразу спало на думку, що він її покриває у її жебракуванні.
Ні для кого не секрет, що за такою схемою працює багато шахраїв, отримуючи зарплату від своїх покровителів за випрошування грошей у “злачних” місцях. Та цей чоловік не був схожий на начальника. На ньому був недорогий потертий одяг, хоча й гроші він забирав під вечір, як це зазвичай роблять ті, хто збирає зароблені таким чином кошти.
Я максимально уповільнив ходу, бо мені дуже хотілося зрозуміти, що ж насправді відбувається. Коли максимально наблизився до них, то почув розмову, після якої мені все стало ясно.
– Мамо, давай хутчіше, я поспішаю.
От і прояснилася картина. Звісно грошей старенькій я тоді не дав. Бо спонсорувати здорового, дорослого чоловіка сенсу не бачу. Як би ці гроші бабуся лишила собі – то була б інша справа. Хоча я й не знаю їхньої історії та які порядки у їхній сім’ї, та я більш ніж переконаний, що зароблену матір’ю милостиню, він витрачає на випивку. Бо іншого пояснення я не знаходжу, чому дорослий працездатний чоловік досі бере гроші у мами, замість того, щоб у такому віці самому стати їй підтримкою. Мені огидно від цієї ситуації, що син експлуатує свою матір через власну лінь та малодушність.
Як би я трохи пізніше, чи навпаки раніше йшов з роботи й не став свідком цієї всієї картини, то не вагаючись би віддав гроші, думаючи, що допомагаю бідній бабусі, а не якомусь дармоїду із можливими шкідливими звичками.
Скажу по правді, на душі було б значно приємніше, як би я того всього не бачив, пожертвував гроші й з почуттям зробленої хорошої справи пішов додому. На ті гроші, що я хотів дати старенькій, купив собачого корму, щоб пригостити бездомних песиків. Він них точно не варто чекати таких підлих підступів. Я тоді зрозумів, що не завжди наша допомога йде на користь, інколи нею можуть скористатись не гідні люди..
