Чоловік заявив, що хоче відпочити від сім’ї, що я з дітьми його дуже втомили, тому на відпочинок за кордон він поїде без нас. Я була обурена такою новиною, адже я сидячи у декретній відпустці з двома малими дітьми втомлююся не менше, а можливо, навіть більше за нього. Одразу сказала, що це неприпустимо, щоб сім’я відпочивала окремо, тим більше коли на відпочинок поїде лише один із членів сім’ї.
У нас ще досить малі діти – доньці чотири роки, а сину ще й двох немає. Я з ними постійно вдома, весь побут на мені. Наші з чоловіком батьки мешкають в іншому місті, тому допомогти нічим не можуть. Від чоловіка теж толку мало, він постійно на роботі, а коли приходить додому, то хоче відпочити.
Друга моя вагітність була незапланованою, але чоловік настояв, щоб я народжувала, натомість пообіцяв, що всіляко мені допомагатиме. Та єдиний час, коли він може посидіти з дітьми – це вихідні, усі інші дні діти й домашнє господарство на мені.
Для жінок, у яких є діти не секрет, що декретна відпустка, абсолютно не несе той сенс, який означає слово “відпустка”. Загалом, це та сама робота, але до того ж з ненормованим робочим днем і купою обов’язків.
А ще й дітки наші дуже активні, менший взагалі вередливий, тому про відпочинок у декреті й мови бути не може.
Вже понад два років мій чоловік на всі світські заходи та робочі бенкети ходить один. Так склалося, що немає на кого лишити дітей, а брати їх із собою не найкраща ідея. Я пішла на компроміс і щоб не було скандалів у сім’ї не противилась таким змінам. Хотілось би, щоб чоловік цінував це, але то не наш випадок. Він вважає, що раз я сиджу вдома, то абсолютно не втомлююсь.
Нині діти трохи підросли й ми вже могли б поїхати кудись разом, але з тією ситуацією, що діється нині у світі, страшно кудись вирушати з малечею. Не хотілось би застрягнути у чужій країні з двома малими дітьми. Тому обговоривши всі нюанси, вирішили перенести нашу відпустку на більш сприятливий час. А цього року поїхати відпочивати до батьків. Вони б потішилися онуками, а ми змогли б провести трохи часу разом.
Тому, коли дізналася, що чоловік зібрався на відпочинок один, то була, м’яко кажучи, шокована. Я помітила, що чоловік порпається у шафі, перебирає речі, якісь документи переглядає, та подумала, що то він по роботі знову за місто їде. А виявилося, він зібрався на курорт…без мене. Навіть квиток до Єгипту для себе встиг придбати. Мене обурила так несправедливість.
Мені вже важко було стримувати емоції, адже це навіть якось не по-людськи. Я без дітей навіть вийти нікуди не можу, а він на курорт один зібрався! А головне, взагалі не бачить у цьому проблеми. Каже, що після його повернення усі разом зможемо поїхати до батьків, як планували.
Це не справедливо. Якщо навіть розглядати подібний варіант, то нехай зараз до моря їде він, а потім хай лишається з дітьми й на відпочинок поїду я.
Чоловік, почувши таку пропозицію, сказав спуститися мені на землю, бо він на відміну від мене на цей відпочинок заслужив, бо він на роботу ходить. А я сиджу вдома, тому і так відпочиваю достатньо. Ще й обізвав мене поганою матір’ю, бо я готова залишити дітей і поїхати відпочивати без них.
Після цього ми три дні не розмовляли, а чоловік все-таки поїхав у Єгипет. Для мене це сигнал, що пора ставити крапку у наших подружніх стосунках. Навіщо жити з людиною, яка тебе абсолютно не цінує? Іншого варіанту я не бачу.
