Я посваPилась з чоловіком через те, що він ставиться до мене, як до служниці і поїхала до матері. Але вона одразу сказала мені, що я маю повертатись додому, бо догоджати дітям та чоловікові мій обов’язок.

Я завжди хотіла мати дітей та чоловіка. Мріяла, щоб у мене була хороша та міцна сім’я. Моя мрія здійснилася і я заміжня уже дванадцять років. Усі роки я догоджала та підтримувала свого чоловіка, бо він забезпечував нашу сім’ю.

Я підтримувала чистоту у квартирі, прала і готувала їжу. У нас вдома завжди було чисто та комфортно. А з часом я помітила, що стала служницею. Я ніколи не думала, що буду нещасною та розбитою. Але тепер я розумію, що мої рідні використовують мене. Я ніколи не мріяла усе життя готувати їжу та прибирати.

У нас троє дітей і дев’ять років я була у декретній відпустці. Протягом цих років я тільки те й робила, що дбала про дітей та чоловіка, готувала, прала та прибирала. А коли я вийшла на роботу, то зрозуміла, що домашню роботу ніхто не скасував. Я побачила, що мої рідні відносяться до мене, як до прислуги.

Навіть тепер коли я заробляю гроші нічого не змінюється, бо я маю сама виконувати усю домашню роботу. Ні чоловік, ні діти за собою навіть тарілку не можуть помити. Я думаю, що у цьому винен Андрій, бо він сам нічого не робить і дітям поганий приклад показує. Він вважає, що усе вдома робити дружина. А допомагати він не збирається, бо з роботи приходить стомленим. А я коли приходжу додому з роботи, то змушена готувати та прибирати. Усім так зручно, окрім мене.

Я пробувала переконати чоловіка допомагати мені, але він ніби мене не чує. Андрій говорить мені, що це мій обов’язок створювати комфорт йому та дітям. А те, що я не прислуга нікого не цікавить.

Одного разу я почувалась погано і вирішила лягти відпочити. Коли чоловік прийшов додому з роботи, то почав на мене сваритись через те, що я лежу, а вечеря ще не готова. Я йому пояснювала, що погано себе почуваю, але йому було все одно. Після цієї сварки я зрозуміла, що більше не хочу так жити. Я зібрала речі і поїхала у гості до матері. Я хотіла, щоб чоловік залишився сам і зрозумів, як мені важко.

Але моя мама одразу сказала мені, що я маю повертатись додому, бо догоджати дітям та чоловікові мій обов’язок. Вона колись також була змушена і на роботі працювати, і прибирати, і їжу варити. Мати сказала мені, що така жіноча доля і я нічого не можу змінити. Тепер я не знаю чи правильно я чиню коли сварюсь з чоловіком через те, що не хочу бути служницею для нього та дітей?

Оцените статью
Я посваPилась з чоловіком через те, що він ставиться до мене, як до служниці і поїхала до матері. Але вона одразу сказала мені, що я маю повертатись додому, бо догоджати дітям та чоловікові мій обов’язок.