Мій чоловік не умів економити. Він витрачав гроші на усякі непотрібні дурниці і мене це злило. Я не розуміла для чого нам стільки непотрібних речей.
Коли ми тільки починали жити разом я не звертала на його марнотратство уваги. А тепер коли ми прожили разом чотири роки я все частіше помічаю, що він купує усякий непотріб. Ми почали через це часто сваритись.
Останнього разу він купив дуже дорогу ігрову приставку. Я не розуміла для чого він це зробив, бо у нас вдома є дві приставки. Свою покупку він аргументував тим, що він дуже її хотів і вона краща за попередні. А я не можу зрозуміти, як можна витрачати, так не розумно гроші.
Нещодавно він купив собі нові кросівки. У нього є вже чотири пари і я не розумію для чого йому п’ята. Я маю менше взуття, ніж мій чоловік. Я розумію, що йому хочеться мати гарний вигляд і вибір взуття, але треба думати практично. Чоловіку не потрібно, аж п’ять пар кросівок. Через це ми знову посварились. А потім ми лягли спати ображені одне на одного, а зранку ми побігли на роботу. Ввечері коли чоловік повернувся йому стало погано і я викликала швидку допомогу.
Миколу відвезли у лікарню і лікар забрав її на обстеження. Він сказав, щоб я їхала додому, а він мені зателефонує коли прийдуть результати. А чоловік залишиться на ніч у лікарні під наглядом лікаря.
Коли я приїхала додому, то навіть зраділа, що сама. Я могла робити все, що хочу. Дивитись улюблені телепередачі до ночі, зробити маску на обличчя і читати улюблену книгу. Не потрібно було готувати ще одну порцію їжі, мити за чоловіком посуд і прати його одяг. Можна лежати по центрі ліжка і ніхто не буде мені заважати.
Я прокинулась дуже рано і мені стало дуже сумно. Я подивилась на стіл там лежала нова ігрова приставка Миколи, у той момент я подумала, що не потрібно було сваритись на нього. Життя таке коротке і потрібно насолоджуватися ним, а я цього не вмію і постійно економлю гроші та відкладаю їх на чорний день.
Я навіть собі не дозволяю купити зайвих речей. Одного разу я бачила дуже гарне плаття, але не купила його, бо вирішила, що зараз воно мені не потрібне і це даремно витрачені гроші. Зараз я розумію, що потрібно було його придбати.
Я сумувала за Миколою, мені було дуже самотньо. Я хотіла, щоб біля мене був чоловік. Нехай купує, що хоче, але буде живий і здоровий.
Близько дев’ятої години я зателефонувала лікарю і він мені сказав, що з чоловіком буде все добре. Зараз йому роблять операцію і видалять апендицит.
Через годину я була у лікарні поряд з чоловіком. Я була щаслива, що все гаразд. Я більше ніколи не буду сваритись на нього через гроші, хай купує все, що хоче, бо життя в нас одне.
