Я часто приходжу в гості до дочки та зятя. Іноді я з онуками сиджу, а іноді приходжу, щоб просто поговорити.
Одного дня я прийшла у гості до них і дочка попросила мене посидіти з дітьми, бо їй потрібно було поїхати на роботу. Вона одягнулась, узяла документи і поїхала, а залишилась з онуками.
Я уже давно помітила, що у кухні дочки є дуже брудно. Наталя багато працює, тому вона не має часу займатись домашньою роботою. Я вирішила їй допомогти. У шафі я знайшла всі потрібні речі для прибирання і через одну годину в кухні була ідеальна чистота. Я сподівалася, що дочка зрадіє і подякує мені.
Але коли вона повернулась додому, то розізлилась на мене і почала кричати. Сказала, що вона усе може сама зробити і їй непотрібна була моя допомога.
– Ти мала з онуками сидіти, а не кухню мити! – сварилась дочка.
Я не зрозуміла чому Наталя на мене розсердилась, я ж хотіла, як краще. Мені було дуже образливо і я вирішила, що більше не буду допомагати невдячній дочці. Адже я так старалась, а вона не оцінила моїх зусиль.