Мене звати Наталя і мені тридцять років. Ми з чоловіком одружились чотири роки тому. Ми з невеликого міста, а зараз живемо у столиці. Ми вирішили сюди приїхати після закінчення навчання в університеті. Тут я народила сина. Мій чоловік працює зранку до пізньої ночі, щоб заробити на життя. А я зараз у декретній відпустці. Живемо ми на орендованій квартирі.
Грошей нам не вистачає, тому ми змушені економити. Через це ми дуже сваримось з Олегом.
Моя мама нам не допомагає, вона живе тільки для себе. Шість місяців тому вона вийшла заміж вчетверте, тому зараз особисте життя для неї на першому місці. Я щаслива за неї і думаю, що мені пощастило, що вона до мене не приїжджає у гості.
Але моя теща є протилежністю моєї мами, вона не дає мені спокою. Телефонує до мене кожного дня і завжди говорить, що я погана господиня та дружина. Вона підбурює свого сина розлучитись зі мною. Каже Олегові, що я лінива, а він змушений працювати зранку до ночі, щоб мене прогодувати. Теща говорить дурниці, бо зараз я доглядаю за дитиною, тому не можу працювати.
А декілька днів назад Василина Іванівна вирішила приїхати до нас у гості. Я її спробувала переконати не приїжджати, але вона мене не слухає. Вона не розуміє, що у нас однокімнатна квартира і ми усі не зможемо тут жити. Вона не буде мати де спати. Теща дуже на мене ображається.
– Я приїду не до невістки, а до сина та онука! – кричала літня жінка у слухавку. – Тому чекайте мене в гості!
Коли вона приїде, то буде командувати у мене вдома і говорити, яка я погана. Я боюся, що вона мого чоловіка переконає розлучились зі мною. Я відчуваю, що вона хоче нас посварити.
Що мені робити? Я не можу заборонити приїхати тещі, але не хочу втратити чоловіка. Як переконати її не приїжджати?
