Я чотири роки тому народила дівчинку і виховую її сама. П’ять років назад я зустрічалась з чоловіком, який зустрічався паралельно з іншою дівчиною. Я думала, що між нами двома він обере мене і я помилилась. Він одружився з Наталкою. А після їхнього весілля я дізналась, що вагітна. Вирішила йому розповісти, але чоловік сказав, що пізно, бо він буде жити з дружиною, а мені сказав зробити аборт.
Дитину я вирішила залишити і народилась дівчинка, назвала її Василиною. Донечку дуже я люблю і щаслива, що тоді не послухала чоловіка.
Коли я познайомилася з Миколою, то він зразу сказав, що має іншу дівчину. Але мене це не зупинило, я запропонувала йому зустрічатися. Він спершу вагався, а згодом погодився. Я не була у нього закохана, але я знала, що він із дуже багатої сім’ї і якщо покине свою дівчину, то буде вигідною партією для мене.
Чоловік водив мене у дорогі ресторани і купляв мені гарний одяг та прикраси. Я сподіваюся, що з часом він закохається в мене і покине свою дівчину, але одного разу він сказав, що більше не буде зі мною бачитись, бо одружується. Для мене його слова були ударом. А через два тижні я зрозуміла, що вагітна.
Коли я йому розповіла про те, що чекаю його дитину, то він попросив мене зробити аборт. Сказав, що якщо я не позбудусь дитини і залишу її, то уся відповідальність за немовля ляже на мої плечі, бо він не буде до нас признаватись.
В мене були проблеми зі здоров’ям, тому я аборт не могла зробити, якби я погодилась, то згодом ніколи не змогла б мати дітей. Я розповіла своїй матері про вагітність і вона сказала, що допоможе мені з вихованням дитини. Зараз у мене чудова дівчинка, яку я дуже люблю.
Протягом цих чотирьох років я зустрічалась з чоловіками, але так і не змогла знайти хорошого кандидата на роль батька для моєї дитини.
Моя дочка пішла в садочок і я зрозуміла, що в одній дитячій групі з моєю дочкою вчиться син її біологічного батька. З чоловіком ми зустрілись на батьківських зборах, але обоє зробили вигляд ніби не знайомі.
Після зборів я прийшла додому і думала про співпадіння. Моя дочка дуже схожа на свого батька і вихователі можуть щось запідозрити. Перевести у інший садок я не можу, бо у нашому районі знаходиться тільки цей, а інші дуже далеко і мені прийдеться кожного дня возити її на маршрутці. Навіть, якби я вирішила перевести, то мені це може не вийти, бо велика ймовірність того, в інших державних дитячих садках немає місця, бо у садочку куди ми зараз ходимо була велика черга на одне місце і не всі охочі потрапили туди.
Не знаю, як я маю діяти. Я хочу вийти на роботу, тому дитина має ходити у дитячий садок, але я боюсь, що оточуючі зрозуміють, що дівчинка дуже схожа на свого батька і моя таємниця викриється.
