Я радила доньці знайти собі справжнього чоловіка, а вона привела в дім Антона. Він сів їй на шию й користувався нею, як міг. Їхнє розлучення я прям таки святкувала!

Вже рік пройшов з того часу, як донька розлучилася з чоловіком. Хоча, який це чоловік! Безпомічний тюхтій, який те й вміє, командувати й розмови глибоко філософські вести, а на ділі — звичайний ледар.

Я казала доньці, не слухай його солодких розмов про безтурботне й багате життя, знайди собі нормального чоловіка, який буде любити тебе, працювати на роботі й приносити в дім якусь копійку. А вона привела в дім цього Антона. Ось він і сів їй на шию, звісивши ніжки. А вона працювала кожен день, ще часто понаднормово, щоб сім’ю забезпечити. З декрету вийшла завчасно, щоб гроші заробляти. А я їй казала, ти собі знайшла не чоловіка, а дитину.

І в результаті що? Я виявилася права! Мало того, що він нічого не робив, не мав постійної роботи, нічого не вмів по господарству робити, так ще й зраджував з кожною зустрічною, поки донька на роботі була.

Їхнє розлучення я прям таки святкувала. Сказала доньці, що завжди їй всім допоможу, завжди буду на її боці й ми зі всім разом впораємося. Пройшло кілька років. Весь цей час колишній зять маячив у мене перед очима, вдавав з себе зразкового батька, хотів все повернути. Антон відмовлявся признавати себе колишнім чоловіком і зятем. Завжди казав мені, що він був проти розлучення, тому для нього ще нічого не завершено й він знову буде разом з моєю донькою. Але я своїй Ілоні пояснювала, щоб і не думала його слухати. Він вже не зміниться ніколи, такі, як він — можуть стати тільки ще гірші.

Одного разу внучка прибігла до мене й розповіла, що я знову стану бабусею. Я була шокована такою звісткою, адже в Ілони не було на той час стосунків. А потім внучка пояснила, що її любий татко скоро знову стане батьком (видно якась з його коханок завагітніла). Я пояснила дитині, що бабуся я тільки для неї, всі решта — не мої внуки. Вона, очевидно, розповіла це своєму татові, а той прийшов до мене сваритися. Мовляв, чому це я дитину проти нього налаштовую.

“Я? Налаштовую проти? Яким це чином?” — запитала я в Антона. Він так і не зміг виразно відповісти на моє питання, просто шукав причину, щоб посваритися зі мною. Але хіба я неправду сказала? Що мені до дітей мого колишнього зятя? Вони мені ніхто, як і він тепер! В мене є донька і поки що одна внучка. Дай Боже, донька знайде собі нормального чоловіка й знову стане матір’ю.

Так я на це відреагувала. Але ось донька трохи по-іншому. Вона, коли почула, що її колишній вже знайшов собі іншу жінку й чекає на ще одну дитину, трохи засмутилася. Я її, як жінку, розумію, це не дуже приємно. Особливо після такого розриву, як в них був. Але ж на ньому життя клином не зійшлося!

Проте донька вважає, що я своїми завищеними вимогами й підбурюваннями змусила її зруйнувати шлюб. Тобто — у всьому винна я. І це через мене вона тепер самотня, а її донька росте не в повній сім’ї. Ну хіба, це так? Хіба тут тільки моя вина?

Оцените статью
Я радила доньці знайти собі справжнього чоловіка, а вона привела в дім Антона. Він сів їй на шию й користувався нею, як міг. Їхнє розлучення я прям таки святкувала!