«Я розумію, п’яте колесо нікому не п0трібне». – сумно сказав хлопчик

Моєму сину тридцять чотири роки і він має восьмилітнього хлопчика. Дружина його покинула коли дитині було чотири роки. Вона поїхала працювати закордон, бо вони хотіли придбати квартиру. Жінка там познайомилася з заможним італійцем з яким закрутила роман і вирішила не повертатися до чоловіка.

Ми з чоловіком маємо невелику двокімнатну квартиру і син з онуком жили у нас вдома. Павло завжди залишав свою дитину мені, щоб я доглядала та бавила хлопчика. А він спокійно ходив на роботу, зустрічався з друзями і не хотів сидіти з сином.

Я з радістю доглядала за онуком і сподівалась, що син знайде собі нову дружину і не буде самотнім.

Одного разу він сказав, що познайомився з дуже гарною жінкою і планує переїхати від нас на орендовану квартиру, а хлопчика забирати не буде. Спочатку він говорив, що дитині буде важко адаптуватися у новій квартирі і школі. Потім, що вони працюють і не мають часу займатися ним.

Я завжди дбала про Василя відводила і забирала хлопчика з садочка, а згодом зі школи, вчила уроки з ним. Син ніколи не допомагав мені з грошима: я за свої кошти годувала і одягала дитину. Мені не зручно було просити гроші у нього, а він ніколи не пропонував допомогти утримувати хлопчика. Пенсії у мене з чоловіком не великі, тому ми економили і пробували справитись самі.

Нова дружина Павла завагітніла і народила дівчинку. Вони дуже її любили: купували іграшки і гарний одяг, ходили разом з дівчинкою гуляти у парк. На вихідні хлопчика забирали до себе, водили в кінотеатрі і кафе. Коли син приїжджав додому, то дивився у  щоденник дитини, цікавився його оцінками, дзвонив кожного вечора до мене і запитував чи Василь зробив домашнє завдання. Але згодом син все рідше навідував хлопчика, він телефонував раз тиждень і цікавився, як у його дитини справи.

Онук завжди запитувала мене коли приїде батько, а я не знала, що йому відповісти. Старалась придумати, якусь історію про те, що батько затримується у відряджені,  але він дуже любить хлопчика і сумує за ним.

Насправді, мені було дуже образливо за онука, я пробувала поговорити з сином і домовитись, щоб він приїжджав до дитини, але він не хотів мене слухати. Говорив, що у них маленька донечка, якій потрібна уся його увага, а хлопчик може заважати їхньому щастю.

Василь підріс і зрозумів, що його батько не хоче піклуватися про нього. Він дуже переживає через це, але старається не показувати мені свої емоції.

Одного разу він прийшов зі школи і розповідав про свого однокласника, який з батьками ходить у кафе та кінотеатри, а недавно їздив у зоопарк.

– Олександра батьки дуже люблять, у нього є матір і батько. А я завжди сам, я так мрію мати не тільки бабусю з дідусем, а й батьків.

– У тебе є батько, він тебе любить. Сестричка твоя маленька, а вони живуть на другому кінці міста, тому йому не виходить до тебе приїжджати. Вона підросте і вони обов’язково приїдуть.

– Я розумію, п’яте колесо нікому не потрібне. – сумно сказав хлопчик.

Після нашої розмови мені було дуже не приємно на душі, я ще раз подзвонила до сина, але це була марна справа. Він придумав, багато виправдань для того, щоб не бачитись з дитиною. Не знаю, що я можу зробити у цій ситуації?

Оцените статью
«Я розумію, п’яте колесо нікому не п0трібне». – сумно сказав хлопчик