Мені сорок вісім років і чотири роки назад у мене померла дружина. Я залишився сам з трьома дітьми.
Мій син і дві дочки вже дорослі: Олег закінчив університет і працює в юридичній фірмі, а доньки – в коледжі. Вони у мене самостійні і живуть окремо.
Я дітей дуже люблю і завжди старався, щоб у них було щасливе дитинство. Ми з дружиною хотіли, щоб вони мали хорошу освіту, тому водили їх на гуртки і до репетиторів. У вихідні ми ходили у театри, парки атракціонів і зоопарки. Я дуже кохав свою дружину і ми були щасливими разом.
У моєї дружини виявили pаk, вона довго боролась з хворобою, але не змогла вилікуватись. Коли її не стало я дуже переживав через це, не уявляв свого життя без неї. Діти після сме рті дружини дуже підтримували мене і приїжджали часто до, щоб допомогти мені вдома.
А недавно я познайомився з жінкою. Вона дуже гарна і розумна, має свій власний бізнес. Мені з нею дуже добре, вона цікава співрозмовниця.
Мені тільки сорок вісім років, я ще добре себе почуваю і вважаю, що моє життя має продовжуватись. Я не повинен сидіти вдома і ні чим не цікавитись, я хочу жити та бути щасливим. Діти дорослі та влаштовують своє життя, я вже їм не потрібен.
Одного вечора я запропонував Галині вийти за мене заміж і вона погодилась. Я відчував себе дуже щасливим та планував наше з нею майбутнє.
Коли діти дізнались про мої плани, то дуже розізлились на мене. Сказали, що я не любив їхню матір, бо знайшов іншу жінку. Я думав, що вони будуть щасливі за мене, а вони вважають, що я зрадив їх. Але Наталії давно немає і я не вважаю, що мушу до кінця свого життя жити сам.
Я спробував їм пояснити, що дуже любив їхню матір, але не хочу бути самотнім. Вони у мене дорослі і не мають часу, щоб бути біля мене, вони живуть своїм життям. А я ще молодий чоловік, який хоче насолоджуватись кожним днем. Незабаром вони створять свої сім’ї і будуть ще менше приділяти мені часу. А я буду сидіти сам і сподіватись, що вони зателефонують чи приїдуть до мене у гості.
Якщо я одружусь, то біля мене буде жінка, яка буде допомагати мені вдома і я не буду почуватись самотнім. Діти не захотіли зрозуміти мене, вони вважать, що я їх зрадив.
Протягом двох тижнів я пробою додзвонитись до своїх дітей, але вони не беруть слухавку. Дочки і син дуже на мене розізлились та вирішили зі мною не спілкуватись. Я не знаю, як правильно вчинити, щоб дітей не образити і бути щасливим.
З весіллям я вирішив почекати, можливо, через деякий час мої дочка і син розуміють мене та підтримають. Ми з Галиною продовжуємо зустрічатись, але вона хоче бути моєю дружиною. Не знаю, чи довго вона зможе чекати на офіційне оформлення наших стосунків. Сподіваюсь ця проблема незабаром вирішиться і ми разом з дітьми будемо святкувати нашу розписку.
