Хочу вам розповісти про помилку, яку зробив вже коли мені було шістдесят вісім років. Я вирішив жити разом з жінкою, але згодом зрозумів, що вона мені не підходить.
У мене двоє дорослих дітей, які живуть окремо. Я маю троє онуків, яких я дуже люблю. Також я маю свою двокімнатну квартиру та машину.
Дружина померла п’ятнадцять років назад і після того я ні з ким не зустрічався. Я старався допомагати дітям та онукам і увесь свій вільний час присвятив їм.
Одного разу я познайомився з Оленою, їй було шістдесят років. Жінка справляла враження хорошої, відповідальної людини. Ми почали з нею зустрічатися і я запропонував їй переїхати до мене.
Але прожили ми разом лише два місяці. Я розчарувався у цій жінці, бо виявилося, що вона не така як я собі уявляв.
Вона не хотіла мені допомагати готувати їжу, усюди розкидала свій одяг і ніколи не мила посуд. Завжди говорила мені, що жінка для краси, а не для роботи. Якщо я хочу кухарку чи прибиральницю, то потрібно було наймати. А якщо я просив випрати чи попрасувати мої речі, то вона включала пральну машину тільки після, того як я довго просив, а коли прасувала, то кривилась.
Їй подобалось сидіти на дивані та дивитись серіали і довго говорити телефоном з подругами. Будь-яка робота викликала у неї незадоволення.
Я довго терпів, але згодом зрозумів усвідомив, що все роблю вдома сам. Одного разу попросив допомогти мені прибрати у квартирі, але вона сказала, що не збирається тратити свої сили на чуже житло. Тому я вирішив, що мені буде без неї краще і попросив її піти.
