Я вдала, ніби повернулась в кімнату за документами та в останній момент забрала всі гроші із сейфа

В наш час мало кому вдається прожити все життя так, щоб полум’я кохання не загасло. Побут затьмарює це світле почуття і воно переростає у звичку або, що ще гірше – терпіння. Або люди розходяться, і кожен продовжує будувати життя по-своєму.

Ми з чоловіком прожили у шлюбі двадцять три роки. Чималий термін, але саме тоді у нас почали виникати найбільші непорозуміння. Звичайно, я підозрювала, що у нього хтось є. Ходили чутки, що мій чоловік навіть має позашлюбну доньку. А доказів я не мала. Та й чоловік ні в чому не зізнавався. Я теж, не підіймала цю тему, аж доки правда не розкрилася сама.

Одного разу я випадково почула його розмову. Він пояснював якійсь жінці, що найближчим часом піде з сім’ї, а банківський кредит залишить законній дружині. Він планував купити новий маєток, але коштом дружини.

Я продумала власний план розлучення до дрібниць. Я все ж таки дозволила взяти позику у банку, та оформила його на свекруху. Після цього пішла до суду і написала заяву на розлучення. Усі повідомлення про судові засідання до чоловіка не доходили, я їх перехоплювала і знищувала.

Наша квартира вважалася спільною приватною власністю. Тому я вирішила поки не шукати нове житло. Необхідна сума для купівлі нової квартири знаходилась у сейфі. Доступ до нього мали лише я та мій чоловік.

Наступною на черзі мало стати кількаденне гостювання у моєї мами. Чоловік вже не міг дочекатися – нарешті у нього буде вдосталь часу натішитись коханкою. Я вдала ніби повернулась в кімнату за документами та в останній момент забрала всі гроші із сейфа.

Чоловік тішився коханням зі своєю новою пасією. Минуло декілька днів, доки він помітив, що гроші з сейфа зникли. Першою думкою стало, що то постаралась його нова кохана. Він зателефонував мені, розкаювався, прагнув повернути кошти. Та я стояла на своєму. Я рішуче вказала йому на двері. Він вже став мені огидним, через свою брехню, жити з ним я більше не могла. Тому хто зрадив раз – довіри вже нема. Після стількох років подружнього життя – це було підло з його боку, так зі мною вчинити. Якщо вже так трапилось, міг просто у всьому мені зізнатись, хоча б з поваги нашого багаторічного шлюбу.

Не досягши бажаного, мій чоловік почав погрожувати мені. Сказав, що покине мене, а увесь борг перед банком змушена буду виплачувати я сама. Мене це лише повеселило.. Я показала йому документи на розлучення, де зазначалося про розірвання шлюбу ще місяць тому. А до кредиту я взагалі не маю жодного відношення. Бо за позику доведеться розраховуватись йому і його матері.

Що посієш – те й пожнеш. Бумеранг моєму чоловіку прилетів дуже швидко, а головне, як неочікувано!

Брехати не можна, а особливо рідним. До добра це не призводить.

Оцените статью
Я вдала, ніби повернулась в кімнату за документами та в останній момент забрала всі гроші із сейфа