Я вигнав свою дружину з дому після того, як побачив, як вона жа_Xливо поводиться зі своєю рідною сестрою.

Ліля, моя колишня дружина, виросла без батьків. В неї були тільки дідусь та старша сестра Люба. Батьки дуже випивали, це їх і погубило.

Люба на 10 років старша від Лілі. Коли батьків не стало, взяла на себе їхню роль. Ліля дуже часто жалілася на сестру, бо та старалася її контролювати, змушувала вчитися, працювати, забороняла їй робити багато всього, або за словами Лілі — “пхала свого носа в її життя”. Потім сестри розлучилися. Люба вийшла заміж, народила дитину, живе в рідному селі разом з сім’єю, а Ліля поїхала в місто на навчання, де ми власне й познайомилися.

Сестра часто дзвонила, але Ліля ігнорувала її дзвінки. Логічної причини такої нелюбові до сестри я так і не почув від дружини.

Одного разу Люба подзвонила мені. Запитала, де можна за невеликі гроші найняти квартиру на кілька днів. Я поцікавився, для чого їй, а вона сказала, що чоловік захворів і його поклали у лікарню. А кожен день їздити з села в місто займає багато часу й грошей, тому їй треба десь переночувати два-три дні. Я запропонував їй до нас приїхати. Люба відмовлялася, казала, що Ліля буде проти, але я переконав її. Пояснив, що ми з Лілею цілими днями на роботі, додому приходимо пізно, тому вона нам не помішає.

Я скинув Любі повідомлення з адресою і ввечері вона прийшла. Ліля була дуже здивована. Першими її словами були не вітання, а “що ти тут робиш так пізно?”. Я пояснив, що дозволив сестрі переночувати у нас кілька днів, бо чоловік її в лікарні. Але замість співчуття і розуміння я почув: “І що з цього? В нас тут притулок? Ще звикне і потім її звідси не випровадиш. Наступного разу всією сімейкою сюди приїде погостювати”.

Я попросив її не гарячкувати й не говорити те, про що потім пожалкує, але Ліля не припиняла й продовжувала говорити ще більше образливих слів. Люба сказала: “Мені краще піти, щоб нікому тут не мішати”. Я зупинив її, сказавши, що це моя квартира і вона мені не помішає. Ліля образилася, накинула пальто й вийшла на вулицю. А коли повернулася, я збирав її речі у сумку. Вона спочатку не зрозуміла, що я роблю й запитала:

Ну що, вона пішла?

— Пішла, — відповів я.

— І добре, кого попало в дім запрошуєш! Зі мною треба радитися. А чиї ти речі збираєш?

— Твої.

— Тобто? Навіщо?

— Нам треба пожити окремо. Мені неприємно знаходиться з тобою в одному домі після того, що ти сьогодні зробила. Я зберу твої речі, можеш переночувати, а завтра щоб і духу твого тут не було, — сказав я вже ледь стримуючись.

У Лілі нікого ріднішого окрім Люби у цьому світі немає, а вона з нею так вчинила. Мені стало дуже неприємно, боюся уявити, що Люба відчуває. Я не маю бажання більше мати щось спільне з Лілею, не можу більше дивитися на неї так, як раніше.

Оцените статью
Я вигнав свою дружину з дому після того, як побачив, як вона жа_Xливо поводиться зі своєю рідною сестрою.