Колись на роботі розговорилася з однією жінкою, вона працювала у нас в офісі прибиральницею на пів ставки. Та жалілася, що їй зовсім не вистачає грошей, працює за копійки й вже довгий час у пошуках ще якоїсь роботи. Вона ще багато розповідала про себе, про те, що змушена сама підіймати на ноги своїх дітей.
Я дуже пройнялася її історією і запропонувала їй підробітку — прибирати у нашій квартирі. Розповіла чоловікові про неї, сказала, що довіряю їй. Ми вже якийсь час були у пошуках домробітниці. Я на роботі зранку до вечора, маю всього один день вихідний, тому не встигаю всього робити. Помогти мені немає кому. А знайти людину, яку не боятимешся залишити саму у квартирі — дуже важко. Пані Оксана мені здалася такою жінкою, якій можна довіритися.
Я запропонувала їй такий варіант, сказала, щоб вона сама собі графік склала, коли їй зручно, коли має час. Пояснила, що квартира у нас невелика, роботи небагато, платити буду, як усі. Вона погодилася. Домовилися, що буде приходити, коли ми на роботі, два рази на тиждень. Вона почала працювати.
Я була дуже задоволена нею, радила всім своїм знайомим її як дуже відповідальну і працьовиту людину. Я часто платила їй більше, аніж ми домовлялися, бо вона все робила бездоганно. Інколи вона жалілася, що її діти не мають, що одягнути, не мають сезонного одягу чи іграшок. Я давала їй речі своїх дітей, з яких вони вже виросли чи іграшки. Ми дуже здружилися.
Але одного дня я прийшла в офіс і, піднімаючись у свій кабінет почула, як з кімнати, де сиділи прибиральниці, доносилася дуже цікава про мене розмова. Говорила пані Оксана. Вона жалілася своїм подругам, як їй тяжко в нас працювати, бо ми справжнісінькі свині. Мовляв, такого бруду і безладу вона в житті ні в кого не бачила і дивувалася, як ми раніше жили без її допомоги у такому “свинюшнику”.
Мені стало так неприємно і водночас стидно! Не так у нас вже й брудно у квартирі, як вона розповідала. Ми звичайна сім’я і вдома ми майже не буваємо. Діти трохи наводять безлад, але це тільки у своїй кімнаті. Нащо про це всім розповідати? Я до неї по-людськи, стараюся допомогти, а вона мене за спиною брудом поливає. Хіба її хтось змушує це робити?
Я послухала всі ці плітки, а потім після роботи покликала її й сказала, що більше не потребую її допомоги. Я не сказала їй, що чула, як вона мене обмовляла, але більше я не буду звертати увагу на її скигління. Нехай хтось інший їй допомагає.
