Ми зі Степаном після весілля почали жити на орендованій квартирі. Я добре тоді заробляла, тому за оренду житла і комунальні послуги заплатила сама. Мій чоловік після весілля сказав, що має погасити кредит, який він узяв, щоб заплатити за свою частину гостей. Тому грошей він немає.
Минуло вісім місяців, а я і далі продовжую платити орендну плату, комунальні послуги і купувати продукти своїм коштом. Але у сімейний бюджет мені б хотілось докладати гроші пополам з чоловіком, а не самій забезпечувати нашу сім’ю.
Правда, тепер у нього нова відмовка, говорить, що усю свою зарплату віддає батькам. Скаржиться, що в нього маленька зарплата і він не може її витрачати на нашу сім’ю.
Я заробляю добре і грошей нам достатньо, тому я не сварилась з чоловіком через те, що він не забезпечує нашу сім’ю. Я сама ходила у магазин та купувала продукти.
Одного дня я зрозуміла, що вже стомилась усе робити сама і не хочу, щоб про всі фінансові питання думала тільки я. Степан живе ніби окремо від мене, він купив собі дорогий одяг, мобільний телефон і новий ноутбук. А за продукти і оренду квартири він не збирається платити.
Моя подруга з чоловіком узяли у кредит однокімнатну квартиру і зараз дуже задоволені. Я також подумала, що було б добре узяти в кредит житло. Я придумала, як реалізувати цю мрію і ввечері детально розповіла чоловікові про свій план.
Я запропонувала йому такий варіант, що я усю свою зарплату буду віддати на погашення кредиту, а він має купувати продукти і платити комунальні послуги. Тому ми маємо жити на його кошти. Я навіть порахувала через скільки років ми зможемо повністю виплатити кредит.
Але Степану мій план не сподобався, він почав говорити, що грошей він немає. Але він ходить на роботу, то чому зарплати у нього немає?
Чоловік знову почав розповідати, що усі гроші він віддає батькам, бо вони на пенсії і їм їхніх грошей не вистачає. Я розумію, що батькам потрібно допомагати, але усю зарплату віддавати їм – це занадто.
Я виходила заміж, бо хотіла сім’ю. А зараз виходить, що я маю забезпечувати свого чоловіка. З мене досить!
Добре, що я маю хорошу зарплату і ми добре жили моїм коштом. Але чоловік і жінка мають порівну докладати гроші до сімейного бюджету. А якщо я народжу дитину і вийду в декрет? Хто буде забезпечувати нашу сім’ю?
Я вирішила, що такий чоловік мені не потрібен і сказала Степанові, щоб він збирав свої речі та їхав жити до батьків. Якщо він всі гроші віддає їм, то нехай живе з ними.
