Я вирішив допомогти незнайомці, яка плакала, а тепер не можу забути її

В неділю я йшов у гості до друга і по дорозі побачив жінку, яка сиділа на лавці і плакала. Я хотів піти далі, але у цей момент мене ніби щось затримало і я підійшов до неї. Я захотів допомоги їй.

Я присів біля неї на лавку і старався її заспокоїти. А вона мені нічого не розповідала. Ми з нею просиділи разом двадцять хвилин, а потім вона заспокоїлась і я запропонував провести її додому.

Я сказав, що проведу її тільки до будинку. Вона погодилася і ми пішли. Ми почали розмовляти з нею на різноманітні теми і мені здавалось, що я уже давно з нею знайомий. Коли ми прийшли під її будинок, вона запропонувала випити кави у кав’ярні, яка знаходилась недалеко від нас. Я погодився і вона розповіла чому вона плакала.

Жінка називається Василиною і їй двадцять дев’ять років. У неї двоє дітей. Сьогодні зранку вона повернулася додому і побачила свого чоловіка з коханкою. Після побаченого вона вигнала чоловіка з квартири, а сама не змогла залишатись вдома, тому пішла прогулятись. Їй було дуже боляче і образливо через те, що чоловік її зрадив. Жінка не могла стримати своїх емоцій, тому сіла на лавку і почала плакати.

Ми з нею довго розмовляли і не помітили, як настав вечір. Кав’ярня зачинилася і ми попрощались та пішли у свої квартири.

Після того, як я повернувся додому я ще довго згадував цю жінку. Я не розумів, як таку хорошу, розумну і добру людину міг зрадити чоловік.

Чому ми не цінуємо своїх других половинок і так легко можемо зруйнувати свою сім’ю? Мені жаль Василину і на місці її чоловіка я б ніколи її не зрадив. У них двоє дітей, яких жінка тепер виховуватиме сама. Я сподіваюсь, що вона знайде в собі сили і налагодить своє життя.

Оцените статью
Я вирішив допомогти незнайомці, яка плакала, а тепер не можу забути її