Ми з чоловіком сімнадцять років у шлюбі. Він вже був одружений. З колишньою дружиною у них є спільна дитина – дівчинка Оленка. На початку наших стосунків я була готова налагодити контакт із його донькою, щоб у нас були хороші стосунки й нічого не заважало їй отримувати вдосталь батьківської уваги. Майже рік це мені досить успішно вдавалося.
Та щось пішло не так. Я вже тоді була вагітна, як Оленка схопила мене зубами за кофтинку в області живота і відірвала шматок тканини. Я сказала чоловікові, що більше не хочу бачити її у нас в домі. Дівчинці на той час було чотири роки. ЇЇ матір дізналася де ми живемо, й кожного разу, коли чоловік повертався з роботи додому, вона приходила із донькою до нашої квартири й залишала малу в нас, буквально заштовхуючи її через поріг.
Виглядало це огидно. Не розумію, навіщо так низько падати й залучати до цього малу дитину. Крім того, за будь-якої нагоди вона телефонувала чоловікові й просила його про різні послуги, наприклад, забрати доньку із садочка, чи допомогти вкласти спати, або терміново з нею посидіти, бо нема більше кому. А найголовніше, що коли вони розлучалися, колишня дружина грозилась, що не буде дозволяти йому бачитися з донькою, а тут таке! Виявляється без нього вона взагалі не може справитися, чи просто не хоче.. Сама ж час від часу знаходила нових кавалерів, про що не раз могла проговоритися її Оленка.
Нині їхня донька вже повнолітня. Ми із чоловіком маємо двох синочків. А його колишня так і не змогла влаштувати своє особисте життя. Так склалося, що наші діти не спілкуються з її Оленкою. Я не хочу цього. Стануть старшими, самі вирішать, чи потрібне їм це спілкування. Дітям, у їхньому віці можна багато чого нав’язати, ввести в оману, не хочу ризикувати.
Свекруха намагалася мене присоромити, що це я вплинула на те, що брати не спілкуються зі своєю сестрою. Але чого варті її повчання, коли її син, мій чоловік ріс у схожій ситуації й також не спілкується з дітьми батькової другої дружини.
