Створюючи сім’ю, я розуміла, що доведеться пройти багато випробувань, але я навіть подумати не могла, що головним наріжним каменем стануть харчові звички. Ми з чоловіком добре ладнаємо, доки справа не стосується їжі. Мене це неабияк хвилює, адже я взагалі вегетаріанка, а він жити не може без жирного шматка свинини. Це аж ніяк не в’яжеться зі здоровим способом життя, якого я намагаюся дотримуватися. Та я сподівалася, що з часом чоловік зможе змінити свої харчові уподобання.
А вони у нього закладені ще з раннього дитинства. У них вся сім’я просто адепти нездорового харчування. Всі люблять масні страви й побільше майонезу. Особливо мене вразило, ще коли ми лише зустрічалися, запросив мене мій Богдан на свій день народження. Святкування обіцяв скромне, в колі найближчих родичів. Та коли я прийшла у гості й побачила кількість приготовлених страв, то в мене була одна думка: хто це все має з’їсти? Адже стіл був накритий так, ніби тут мають гуляти не дні народження, а на весіллі. І звісно, всі страви такі, як полюбляє його родина.
Та ще більше мене вразило те, що за кілька годин все приготовлене з’їли без останку. Ще й хотіли мене нагодувати від пуза, бо їм здалося, що у мене не достатньо округлі форми. Ну, звісно, на фоні їхньої сімейки, де їжі просто поклоняються, я виглядала, як Дюймовочка.
Усі Богданові рідні пов’язані з харчовою промисловістю: батько має м’ясну лавку, матір куховарить у місцевій їдальні, а сестра – продавець у продуктовому магазині. Для них їжа – це головне задоволення у житті.
Та, тоді я вирішила, що їх раціон – це їх особиста справа і ніяк не вплине на моє сімейне життя. Як я тоді помилялася…
Першим дзвоником стало те, коли відразу після реєстрації нашого шлюбу, свекруха почала мені нав’язливо рекомендувати чим я маю годувати її сина. Мені вона скидала мені у месенджер на додаток із необхідними рецептами. Тоді я не дала їй різкого відкоша, але це мене дуже дратувало. Звісно ж, у своїй сім’ї я намагалася прищепити такий раціон, який вважала за потрібний. В улюблених ставах чоловіка замість майонезу додавала сметану, або олію, замість засмаженого жирного м’яса – готувала запіканки, намагалася урізноманітнити раціон великою кількістю овочів.
Коли народилась донька, ми вирішили, що досить жити на орендованій квартирі, пора придбати власну. Тому, усе зваживши, оформили житло у кредит. Свекруха посприяла, щоб квартиру ми обрали неподалік її дому. Це і стало моєю найбільшою помилкою. З того часу чоловік почав змінюватись просто на очах. З красивого та стрункого він перетворився на симпатичного дядю з животиком.
З’ясувалося, що свекруха за моєю спиною годує мого чоловіка їжею, яку не заведено їсти у нашій сім’ї. А головне, частує мою трирічну доньку здобою та солодощами. Звісно, після цього, правильне харчування і приготовлені мною корисні страви можна й не пропонувати. Я сказала, щоб донька більше не ходила до бабусі без мене. Та стала помічати щось неладне. Ситуацію мені прояснила сусідка.
Вона не приховуючи посмішку розповіла, що вже майже три місяці, коли я йду на роботу, спостерігає кумедну картину. Свекруха, дочекавшись моєї відсутності, крадькома носить з лоточки з їжею моєму чоловікові додому.
Я дуже ображена. Хіба так можна? Яке вона взагалі має право лізти у мою сім’ю зі своїми правилами, ще й так підло мене обманюючи.
