З Мариною ми зустрічались два роки. Вона була гарною, доброю і батькам моїм подобалась. Наші друзі завжди запитували мене коли ми з нею одружимось. Я і сам уже думав про освідчення, але я тоді не знав, що вона не хоче жити зі мною.
У суботу я вирішив зробити сюрприз своїй дівчині. В неї була власна квартира на околиці міста, колись це житло їй подарували батьки. Я хотів її побачити і розповісти, що у п’ятницю мені на роботі сказали, що я отримаю велику премію. Я зайшов у квітковий магазин і купив великий букет троянд. З хорошим настроєм і квітами прийшов до будинку Марини. Побіг на четвертий поверх та вийняв ключі від квартири зі сумки.
Я вирішив не стукати, а тихенько зайти і зробити їй сюрприз. Це був ранок і я сподівався, що Марина ще спить. Я хотів їй приготувати сніданок та подарувати квіти. Але у коридорі я побачив порозкидані речі і це не Марини речі, а іншого чоловіка.
Я з квітами прийшов до дівчини, так із ними вийшов за двері. Після побаченого я побіг у парк, вирішив присісти на лавку і подумати. Я сидів з сумним виразом обличчя і з квітами у руках. Раптом я почув біля себе жіночий голос:
– У вас дівчина не прийшла на побачення?
Я підняв голову і побачив біля себе молоду жінку.
– А чому ви так вирішили?
– Бо ви сидите засмучений і з квітами у руках. – відповіла вона.
Ми з нею розговорились, я розповів їй про мою дівчину і про квіти. Мені зразу на душі стало легше. Вона мене уважно слухала, а тоді сказала, щоб я не переймався, бо ще знайду свою другу половинку. Дівчина запропонувала ввечері зустрітись і піти з нею у театр. Виявилось, що вона у парку на хлопця чекала і вони мали гуляти разом, а ввечері йти на виставу, а він не прийшов.
Я подарував їй квіти і погодився піти з нею в театр. Нам обом буде корисно відволіктись від поганих думок.
Зараз ми з нею одружені і у нас є маленька донечка. Я дуже щасливий, що тоді її зустрів і зрозумів, що у світі усе буває не просто так.
