Я з сім’єю живу в невеличкій хатині в селі. Нещодавно нам на голову звалилася ще сестра зі своїми двома дітьми. Не знаю, як нам тепер всім вживатися.

Я з чоловіком, сином та мамою живемо у селі. Хата у нас маленька. Нам з чоловіком та сином приходиться тіснитися в одній кімнатці, мамі в іншій і ще є кухня й ванна.

Нещодавно радилися з чоловіком і вирішили, що будемо добудовувати кімнати, бо син росте. Та й ми молоді й хочемо ще діточок на майбутнє. А коли зважимося на таке, то місця в хаті стане зовсім мало. Треба щось робити. Ми вирішили й чоловік виїхав за кордон заробляти гроші на будівництво.

У мене ще є старша сестра. Вона разом з чоловіком та двома дітьми живе у місті, у квартирі, яку купила разом з чоловіком. Звичайно, не обійшлося без допомоги батьків. Продали все, що було, щоб придбати цю квартиру.

Ми з нею ніколи не були дуже близькі. Після того, як не стало батька вона й зовсім забула про нас, не приїздила і не дзвонила. Я на це не зважала, але мамі було дуже прикро. Все ж рідна донька, а зовсім не цікавиться, як мама живе. Ми б і зараз не спілкувалися, якби вона не вирішила покинути свого чоловіка й переїхати з двома дітьми жити до нас.

Для мене й мами це стало наче сніг на голову. Але, що сталося, те сталося. Не виганяти ж її. Щоправда, вона мала розуміти, що прийдеться з дітьми на розкладному дивані спати. На що вона розраховувала, коли вирішила проміняти свою велику трикімнатну квартиру, не знаю, але життя в нас почалося веселе.

Їй усе було не так, вона постійно скаржилася, що їй тісно, дихати немає чим, відпочити неможливо, бо сидимо усі одне в одного на головах. Я спочатку терпіла, але потім не стрималася і сказала їй все, що думаю про цю її витівку жити з нами. Вона ж не у готель п’ятизірковий приїхала. Проте, здається, вона думала саме так.

Мені на голову звалилося ще троє людей. В хаті постійний безлад, крик, гамір, а вона пальцем об палець не вдарила. Мама це все бачила, але заспокоювала мене, що, як тільки вони розлучаться і продадуть квартиру, все стане на свої місця. Але ж скільки це треба буде чекати? Можливо, я занадто бурхливо реагую на ці всі події. Але, я така людина. Я люблю комфорт і спокій. Я жила собі, нікого не чіпала, планувала щось і тут в моє життя, в мою зону комфорту, втручається сестра зі своєю сім’єю. Я такого не розумію.

Я поцікавилася, чому вона вирішила чоловіка покинути. Виявляється, її дуже образило, що чоловік попросив прибрати перед приходом його друзів з роботи. “Я ж йому не домогосподарка якась, у мене теж є справи” — сказала вона мені.

Мама, коли почула це, аж за голову вхопилася. Вони 13 років у шлюбі й щоб через таку дурницю руйнувати сім’ю. Але я сестру не виню, може вона що не договорює, це вже не наша справа.

Через місяць повертається мій чоловік. Не знаю, як він відреагує на такі переміни, я йому ще нічого не розповіла.

Оцените статью
Я з сім’єю живу в невеличкій хатині в селі. Нещодавно нам на голову звалилася ще сестра зі своїми двома дітьми. Не знаю, як нам тепер всім вживатися.