Я забрала чужу дитину собі і цю таємницю не розповідала нікому. Минуло вісімнадцять років і діти виросли, тому я наважилась про це розповісти.
Коли я була вагітною, то почувалась дуже погано. Я довго лежала на зберіганні і разом зі мною у палаті була дівчина, на ім’я Мар’яна. Чоловік її покинув коли дізнався, що вона вагітна. Сестра порадила дівчині не робити аборт, а залишити дитину. Вона говорила, що допоможе їй виховати дитину.
За два тижні ми з сусідкою по палаті дуже подружились. Але одного разу почула розмову дівчини з сестрою. Мар’яна говорила їй, що хоче відмовитись від дитини. Вони довго сперечалися, бо сестра хотіла відмовити її від цього вчинку, але дівчина її не слухала.
Коли я про це дізналась, то спробувала відмовити її, але вона сказала, що ще молода і не хоче сама виховувати дитину. Дівчина казала, що не зможе прогодувати і одягнути дитину, тому змушена відмовитись від неї. На наступний день Мар’яна написала записку і віддала лікарці, жінка була здивована і сказала дівчині, що вона зможе змінити своє рішення протягом шести місяців.
Я підійшла до них і сказала, що хочу забрати собі дитину Мар’яни. Ми з ними порадились і вирішили оформити все, ніби я народила двох дітей.
Через три дні Мар’яна народила дівчинку, а я на наступний день я народила хлопчика. Чоловік коли побачив мене з двома дітьми, то дуже зрадів. Він був впевнений, що двоє дітей є нашими рідними.
Минуло вісімнадцять років і я наважилась сказати чоловікові правду. Він був дуже здивований і сказав, що йому потрібно подумати.
А потім сказав, що зараз уже це все не важливо, бо двох дітей він дуже любить.
