Кілька років тому не стало мого чоловіка. Ми з ним прожили разом 40 років і виховали чудового сина. На жаль, у чоловіка виявили смер тельну недугу. Тарас п0мер незадовго після того, як ми зіграли синові весілля. Добре, встиг дітей поблагословити. Але мені сумно, що до внуків так і не дожив.
З того часу я залишилася сама-самісінька. Є син з невісткою, але вони живуть в місті та приїздять раз на місяць.
За все наше спільне сімейне життя, ми з чоловіком побудували величезний будинок, оскільки мріяли, що колись син приведе в дім невістку і ми всі разом будемо жити, а потім і внуки появляться.
Але син вирішив інакше. Точніше так вирішила його дружина Наталя, бо сина завжди тягло до батьківського дому. Це вона ще до весілля заявила, що хоче жити окремо і не збирається жити в селі.
Я на невістку не нарікаю, я такою ж була в її віці. Але я вже на цьому світі пожила і ніколи не пораджу своїм дітям чогось поганого. Я думаю про майбутнє. Колись діти зважаться на дитину. А якщо житимуть зі мною, я всім допоможу, завжди буду під рукою. Але ні, Наталя вперлася, що хоче в місті жити. Ну, моє діло запропонувати.
Нещодавно у сина був день народження. Ми зібралися всією сім’єю. Все було добре до того моменту, поки не почалася тема про житло. Наталя почала про це говорити. Дійшли до думки, що молодята не будуть вічно жити на орендованих квартирах, треба збирати гроші на власну квартиру. Свати пообіцяли допомогти грошима.
А я промовчала. Я живу на мінімальну пенсію, грошей вистачає лише на життя та й то не завжди. Єдине, що у мене є, це будинок, який я хочу залишити своїм дітям та внукам. Та й син знає про моє становище і багато від мене не очікує.
На наступний тиждень Наталя покликала мене на каву до себе. Коли я прийшла, там вже сиділи її батьки. Виявляється, невістка знайшла квартиру, у дуже хорошому районі та хоче порадитися з нами, чи вартує її купляти. Квартира була справді дуже добра, з ремонтами, неподалік дитячий садок. Але вся проблема була у ціні. Вартість квартири була непосильна для них. Наталя натякнула, що її батьки допоможуть грошима, і пасувало б і мені докласти трішки.
Мене це відверто здивувало. Я ще до весілля пояснила, що не зможу фінансово їм допомагати, оскільки на лікування чоловіка пішли страшні гроші. Я й досі не всі борги повернула. Але у всьому іншому я завжди готова допомогти. Тим більше я пропоную їм чудовий будинок в 10 хв їзди від міста, з ремонтами, величезним подвір’я і садом. Я ж теж вічно жити не буду. І жаль, якщо така ділянка попаде у чужі руки.
Не розумію, чого чекають від мене невістка та свати.
