Я запросила Володю на вечерю, щоб подякувати йому, що врятував мене від грaб _iжHиkа. Коли прийшла донька, виявилося, що Володя — її хлопець, з яким вона хотіла мене познайомити.

Одного дня їхала в автобусі додому і в мене ледь не викрали гаманець. Людей було багато, всі про щось гомоніли, а я дрімала на ногах. Автобус зупинився, відчинилися двері й раптом почався якийсь гамір. Я розплющила очі й побачила, що якийсь хлопець вхопив іншого за куртку й вирвав у нього мій гаманець! Крадій висмикнувся і прослизнув у відчинені двері. Тоді хлопець простягнув мені гаманець і сказав бути обачнішою. Я подякувала йому й ми розговорилися.

Його звали Володя. Коли я запитала його, чи можу якось віддячити, він спокійно мені відповів: “ні, тітонько, ви тільки пильнуйте свою сумку”. Я вийшла на зупинці й всю дорогу думала про те, який чудовий хлопець цей Володя, який скромний і мужній! “Ось би моїй Віці такого хлопця!” — подумала я собі.

Пройшло кілька місяців. Одного ранку донька підійшла до мене й сказала, що хоче познайомити мене зі своїм хлопцем. Я сказала, щоб привела його до нас, я радо з ним познайомлюся. Ми домовилися запросити його на вечерю. І я пішла на роботу.

В лікарні, на роботі, я натрапила на Володю, того самого хлопця з автобуса. Він виглядав дуже стурбований і розгублено ходив по коридорі лікарні. Я, впізнавши його, підійшла до нього й запитала, що у нього трапилося. Він теж мене впізнав і сказав:

— Маму вночі сюди привезли. В неї щось тиск дуже різко підскочив і я викликав швидку. Розумієте, в неї з серцем є проблеми, я хвилююся дуже. А мені нічого не кажуть!

Я його заспокоїла і сказала, що все сама виясню. Я дізналася, що з його матір’ю все гаразд, їй зробили всі необхідні аналізи й везуть в палату, щоб прокапати ліки. Але доведеться побути в лікарні кілька днів. Це все я розповіла Володі. І цей хлопчина почав обіймати мене й дякувати. 

Я не помітила, як пропустила дзвінок від своєї доньки й коли передзвонила, вона сказала, що її хлопець не прийде, бо у нього сімейні проблеми. Тоді я повернулася до Володі й запропонувала йому прийти до нас на вечерю. Володя виглядав такий худенький, втомлений, я не могла просто так залишити його самого. Сказала, що хочу віддячити ще за перший раз. Хлопець всіляко відмовлявся й казав, що маму не залишить саму. Але я його переконала:

— Твоя мама буде спати, а ти за цей час поїдеш зі мною, я щось приготую і ти привезеш їй поїсти.

Врешті, я затягла його додому, посадила за стіл, зробила чай й сказала почекати. Він все крутився й норовив втекти, але я не відпускала його. Поки я готувала, ми з Володею говорили, він розповідав про себе, про життя. Як тут, донька повернулася з університету. Вона думала, що я сама на кухні, тому заскочила, щоб обійняти мене. Але як тільки забігла, різко зупинилася й викрикнула:

— Володя? А ти що тут робиш?

Той бідний аж підскочив з місця. Обоє стояли, кліпали очима й не знали, що сказати.

— А ви знайомі? — запитала я.

Тоді Віка підійшла до нього, взяла за руку й сказала:

— Мамо, та це мій хлопець, про якого я тобі зранку говорила. Але він мені сказав, що сьогодні не зможе прийти. Як він тут опинився?

Володя був шокований, почервонів і розгубився.

Я розповіла доньці все з самого початку і ми всі разом посміялися. Оце так доля! А я ще думала, що хочу такого хлопця для своєї доньки. А вони вже тоді зустрічалися!

Того вечора я нагодувала Володю, зібрала йому сумку з їжею та відправила до мами. На щастя, її вже через кілька днів виписали. Сподіваюся, в молодих все буде гаразд. Володя чудовий хлопець, не знаю чому, але я йому довіряю. Ми, дай Боже, однією сім’єю скоро станемо.

Оцените статью
Я запросила Володю на вечерю, щоб подякувати йому, що врятував мене від грaб _iжHиkа. Коли прийшла донька, виявилося, що Володя — її хлопець, з яким вона хотіла мене познайомити.