Я зателефонувала до подруги, бо ми мали зустрітись, а вона не прийшла. Слухавку узяла її дочка і сказала, що у них вдома поліцейський.

Я довго не могла зрозуміти чому Олена не прийшла до мене на зустріч. Адже ми домовлялись заздалегідь і давно не бачились. Вона говорила, що з задоволенням зі мною зустрінеться.

Ми планували цю зустріч декілька днів і навіть замовили столик у ресторані. Я узяла з собою старі фотографії, бо ми хотіли згадати дитинство.

Я зателефонувала до подруги і слухавку узяла її чотирирічна дочка:

– Алло. – тихенько сказала вона.

– Привіт! А мама вдома?

– Так.

– А ти можеш їй дати слухавку?

– Ні.

– А тато вдома?

– Так.

– Дай йому телефон.

– Не можу.

– А чому ти не можеш дати йому слухавку?

– Бо він розмовляє з поліцейським.

Я подумала, що сталась біда і вирішила у представника поліції дізнатись, що трапилось. 

– А з поліцейським можна поговорити?

– Ні, бо у нього справи.

– Він розмовляє з мамою, татом і сусідкою.

 – У них щось сталось?

– Так.

– А що сталось?

– Пропала дитина.

– Яка дитина?

– Я! Вони мене шукають. – задоволено сказала дівчинка.

Я була дуже здивованою і довго сміялась з відповіді дочки подруги.

Оцените статью
Я зателефонувала до подруги, бо ми мали зустрітись, а вона не прийшла. Слухавку узяла її дочка і сказала, що у них вдома поліцейський.