Я завжди добре дбала про дітей. Вони були одягнуті, нагодовані і я водила їх на гуртки. Зараз мені шістдесят вісім років і мої доньки та син не приходять до мене в гості і навіть на телефонні дзвінки не хочуть відповідати.

Мені уже шістдесят вісім років. У мене троє дорослих дітей, які живуть окремо і мають свої сім’ї. Я завжди важко працювала, щоб мої діти мали все необхідне. Усю свою зарплату я віддавала донькам і сину, тому не змогла відкласти собі гроші на депозит, щоб жити на них у старості.

Я два рази виходила заміж і від першого шлюбу у мене є дві доньки, а від другого син.

З першим чоловіком я познайомилася  в університеті, ми вчились у одній групі. Спочатку дружили, а потім наша дружба переросла у кохання.

Ми почали зустрічатися і після отримання дипломів зіграли весілля. Згодом я народила донечку, а через два роки ще одну дитину. Мені було дуже важко справлятися з дітьми, а чоловік пропадав увесь день на роботі і мені нічого не допомагав через це ми дуже сварились.

Я відчувала себе самотньою і одного разу в парку познайомилася з Олександром. Він зразу мені сподобався високий, блакитноокий з приємною посмішкою. Ми тоді розговорились і я зрозумів, що хочу, щоб він завжди зі мною був поруч. Це було кохання з першого погляду. Таких сильних почуттів до свого чоловіка я ніколи не відчувала, тому вирішила покинути Олега.

Я йому все чесно розповіла, що зустріла нового чоловіка і закохалася. Він дуже легко мене відпустив, у мене склалося враження, що у нього хтось є, тому він і пропадав на роботі. А зараз коли я сказала, що йду від нього – це дозволило йому не ховатися і вільно зустрічатися з коханкою.

Уже давно у нас було все шкереберть: я хотіла люблячого чоловіка та дбайливого батька для дітей, а він зовсім не хотів з нами бути, йому було цікаво на роботі або з друзями. Він своєю поведінкою зруйнував нашу сім’ю.

З новим чоловіком ми стали жити разом. Він добре ставився до моїх доньок, а згодом я завагітніла і народила третю дитину.

Олександр на відміну від колишнього чоловіка сина дуже любив і старався кожну вільну хвилину проводити з нами. Завжди допомагав мені доглядати за дітьми та я відчувала себе дуже щасливою.

Минуло два роки і наші стосунки дуже змінилися. Чоловік ніби охолонув до мене. Він почав проводити багато часу на роботі, а потім признався, що у нього є коханка.

Ми з ним розлучились і я дуже переживала через наше розставання. Мені здавалось, що я втратила своє щастя, бо чоловіка я дійсно кохала. Я тоді проплакала не одну ніч, якби не діти, не знаю, коли я б вийшла з депресії. Мені навіть зараз важко згадувати наше розлучення з Олександром.

Я завжди добре дбала про дітей. Вони були одягнуті, нагодовані і я водила їх на гуртки. Коли вони підросли, то наймала їм репетиторів, щоб вони вступили в університет.

Зараз мої діти виросли і мають свої сім’ї про які вони повинні дбати, а про мене вони зовсім забули. Мої доньки та син не приходять до мене в гості і навіть на телефонні дзвінки не хочуть відповідати. Вони не цікавляться моїм здоров’ям, як я живу і чи вистачає мені пенсії.

Поки я ходила на роботу і давала дітям гроші вони радо кликали мене в гості, а як вийшла на пенсію, то більше ніхто бачити мене не хоче.

Зараз я сама ні чоловіка, ні дітей, ні друзів, я навіть поговорити не маю з ким.

Оцените статью
Я завжди добре дбала про дітей. Вони були одягнуті, нагодовані і я водила їх на гуртки. Зараз мені шістдесят вісім років і мої доньки та син не приходять до мене в гості і навіть на телефонні дзвінки не хочуть відповідати.