Я зважився на такий крок з хороших намірів. Це лише на благо мені та моїй матері. Зрозумійте…Вона.. Ну, варто почати з того, що вона вже в літах – скоро їй вісімдесят три. Я був пізньою дитиною своєї матері, але дуже бажаною. Так вже склалося, що крім поважного віку, на мамине здоров’я ще наклали відбиток важкі пізні роди, що потягнуло за собою багато проблем зі здоров’ям. Це все в комплексі посприяло тому, що моя мама почала втрачати пам’ять, а разом із тим і розум.
Я змушений був віддати матір в будин0к пристарілих, заради неї самої. Я молодий чоловік, мені потрібно будувати кар’єру, я багато часу проводжу на роботі й не можу постійно приглядати за матір’ю. А за нею ще й як треба наглядати! Наприклад, з останнього, що вона накоїла, витворила, я б сказав – це почала набирати воду у ванну, а сама пішла по своїх справах. Добре, що я вчасно повернувся, доки ще вода не полилася через край і не почала затоплювати сусідів.
Та що там вода! А уявіть, якби вона так газ відкрила. Це не лише на ремонт витрачатись, це може вартувати житла, а що гірше людських життів.
У той день, коли мама таке утнула з водою у ванні, я ще й не відразу її знайшов. Оббігав увесь двір, доки сусідка не підказала, що бачила маму на лавці за домом.
Я побіг дивитись де вона, не міг стримувати емоцій, докоряв, як вона так могла вчинити. Прохожі дивилися на мене, як на ненормального, та мені було байдуже до них. Я видихнув, узяв маму за руку і ми пішли додому.
Таких випадків було безліч. То ковдри з подушками на сходах у під’їзді покладе, то залишить відчиненими двері у квартиру – приходь, бери на що очі дивляться!
Я не міг сидіти біля неї постійно і няньчити. Тому й прийняв рішення, щоб мама жила у будинку для пристарілих. Почитав рекомендації, вибрав найбільш підхожий з комфортними умовами та хорошим персоналом. Там вона завжди буде під наглядом, в оточені людей її віку, заведе нові знайомства, а головне буде у безпеці. Кваліфіковані медичні працівники завжди на місці, прийдуть на допомогу, коли треба. Це був найкращий варіант.
І сам я став спокійніший, бо раніше, через постійні переживання за матір не міг нормально спати, а відповідно і працювати. Про особисте життя узагалі мовчу.
Можете мене засуджувати, критикувати, але я впевнений – це для нашого спільного блага.
