Ми з чоловіком завжди виховували своїх дітей бути добрими та чуйними до сторонніх людей. Ми живемо у новобудові недалеко від центру міста. Район дуже спокійний та безпечний, тому й вирішили сюди переїхати. У нас є двоє дітей: старший син Юра, який навчається у 4 класі, та ще зовсім маленька донечка, якій тільки-но виповнився рочок.
Нещодавно у наш будинок заселилася сім’я: чоловік з жінкою та троє їх діточок. Всі сусідки одразу збіглися, щоб подивитися на нових сусідів і попліткувати. Подружжя на вигляд було ще молоде, окрім того, достатньо заможне та пристойне.
У мене не було змоги з ними познайомитися, вони постійно на роботі, а я не виходжу з дому — доглядаю за дитиною. Лише віталися, коли бачили один одного. Але, все ж, мені дуже кортіло дізнатися щось про них, бо, як-не-як, живемо на одному поверсі.
Нещодавно мій син Юра прийшов зі школи дуже похмурим. Я одразу зрозуміла, що щось трапилось і стала розпитувати його. Він розповів мені, що його однокласники насміхалися та цькували його однокласницю Іринку, в якої немає батьків. А вона від цього розплакалася і весь день сиділа засмучена.
Про цю дівчинку я знаю давно, її виховує бабуся. Батьки загинули, коли вона була ще зовсім маленька. Весь догляд і виховання за дитиною лягли на плечі літньої бабусі. Я б нікому не побажала такого випробовування.
Я була дуже прикро вражена такою подією. Я знаю, що діти можуть бути жорстокими, але ж батькам потрібно виховувати у них співчуття і розуміння до інших. Ніхто з нас не знає, що може трапитися завтра і де ми опинимося. Я не розумію, ну як можна було знущатися з сироти?
Я вже була готова відчитати сина, що не заступився за дівчинку. Проте, він сказав, що одразу дорікнув своїм друзям, за ці їхні жарти. Однокласники перекинулися на нього і почали дражнити й діставати вже його. Але тоді в ситуацію втрутився новий учень, який нещодавно перевівся у їхній клас. Він присоромив хлопців за їхні безглузді насмішки та пригрозив наступного разу надавати стусанів.
Хлопчика звати Сергій, він син наших нових сусідів. Юра розповів, що дуже подружився з Сергієм і вони домовилися на вихідних пограти разом в комп’ютерні ігри. Я щиро зраділа, що мій син знайшов собі такого хорошого друга. Але знову нагадала сину, що не можна насміхатися зі слабших, необхідно навпаки захистити, якщо потрібно.
Наступного дня, ввечері, я гуляла з донечкою біля під’їзду нашого будинку, коли побачила, що нам на зустріч, посміхаючись, йде нова сусідка. Ми привіталися і вона запросила мене на чашку чаю, щоб ближче познайомитися. Я зраділа такій пропозиції, бо давно хотіла подякувати їй за гарне виховання сина і розповісти про ситуацію з нашими дітьми.
Ми довго сиділи на кухні, пили чай і розмовляли. Сусідка, її звали Марія, призналася мені, що вона народилася у великій багатодітній сім’ї, щоправда, не дуже заможній. Вони економили на всьому, допомагали батькам по господарству та доглядали молодших братиків та сестричок. Марія пишалася тим, що у неї була велика, дружня сім’я, де всі поважали один одного і підтримували. А її брати й сестри виросли порядними людьми та люблячими батьками, які вчать своїх дітей любити й поважати ближнього. Так вона виховує і своїх дітей.
Повернувшись додому, я розповіла чоловікові про нових сусідів, які стали нашими друзями. А синові сказала, щоб він завжди в житті заступався за тих, кого ображають, поважав старших і поступав так, як би він хотів, щоб поступали з ним.
