Маму одного учня викликали в школу, вона ро3лютилася, дізнавшись про привід для цього. Її зустріла 30-річна вчителька у сукні старого крою, яка кілька хвилин роздивлялася нове взуття матері.
– Галино Василівно, здрастуйте! Викликали?
– Так! Ви – мама Марата? Виникла така пр0блема…
– Я уважно вас слухаю!
– Розмова серйозна, не знаю, з чого вам почати. Подібного в нашій школі ще не траплялося. Ви мене вибачте, але Діма … торгував у школі браслетами!
– А в чому, власне, проблема? Молодець, Марат!
– Тобто в цьому ви проблеми не бачите?!
– Він просто продавав браслети, які виготовив власноруч. Він це робив на уроці математики чи мови?
– Ні …
– Тобто лише на перервах? Він порушував дисципліну, відбирав гроші в дітей, змушував їх купувати в нього?
– Цього він не робив!
– Так чому ви тоді мене викликали сюди і лякали покарання від директора? Щоб прийти до вас, я змушена була відпроситися з роботи , я залишила хворих без допомоги. Пацієнти змушені чекати мого повернення. Я думаю, говорити з головлікарем будете ви, а не я з директором! Мій син продавав свої браслети, не заважав нікому вчитися, сам він гарно вчиться, він нічого не вкрав. Не бачу щоб сталося щось погане.
– Але це – навчальний заклад. Тут заборонено продавати!
– Якби мій син роздавав браслети безкоштовно? Чи були б до нього претензії? Поводитися як бізнесмен не можна, навіть якщо ти плануєш ним стати, коли виростеш? Я не бачу причин, для того, щоб ви відривали мене від професійних обов’язків.
– Але ж Марат торгував прямо в навчальному закладі!
– А де написано, що цього робити тут не можна? Покажіть це в шкільному статуті?
– Це школа, а не супермаркет, не базар, не крамниця! Тут ніхто нічим не торгує!
– Серйозно? А хіба в їдальні у нас все безкоштовно? Там, як я знаю, потрібно заплатити навіть за склянку води!
– А що тут спільного?
– Ви щойно сказали, що в школі ніхто нічого не продає …
– Досить! Невже ви геть не розумієте про що я вам говорю?
– Ні, не розумію! У правилах школи не вказано, що учні не можуть продавати щось на перерві. Значить, мій син не порушник. Мені тут нічого робити. Я йду.
– Вам потрібно поговорити про таке поводження з Маратом. Я вимагатиму, щоб він припинив цю діяльність.
– О, я поговорю з ним! І викажу свою підтримку. Ще й грошей дам, щоб він свій бізнес розвивав далі. Тільки мене не викликайте більше, пацієнтам потрібна моя допомога, я все ж таки лікар. Зрозумійте, мені теж приємно, коли дитина гарно вчиться і не викликає нарікань від дорослих, але я хочу, щоб він виріс незалежною людиною,йому не повинно бути страшно щось пробувати і чимось ризикувати. Я хочу виростить з нього справжнього чоловіка. Вбивати його ініціативи, я не збираюся, це погано відгукнеться в майбутньому.
Ми віримо, що на Марата чекає прекрасне майбутнє. Його мама підтримує і розуміє його, не руйнує особисті кордони, дає йому експериментувати і дозволяє помилятися. Не варто бути такими зашореними, як Галина Василівна, краще бути, як мама Марата.
