Три тижні тому ми з чоловіком купили квартиру на шостому поверсі. Через декілька днів у загальному коридорі на нашому поверсі перестало світити світло. Я вирішила чоловіка попросити, щоб він замінив лампу.
Коли чоловік її міняв до нього вийшов сусід і сказав, що на нашому поверсі лампочки часто перегоряють. У квартирі у Володимира Івановича лампи роками працюють, а у коридорі раз три дні він змінює. Ми вирішили викликати електрика і він виміряв напругу у зальному коридорі і в квартирі. Сказав, що все добре з напругою і лампочки не мають через це перегоряти.
Тут, я зрозуміла, що у нас в будинку завівся злодюжка, але не розумію для чого йому стільки лампочок. От, я стала частіше до дверей підходити і прислухатись. Через три дні пізно ввечері я почула, як хтось ходить по коридорі, тому я швидко відкрила двері, але злодій побіг у низ по сходах і я не встигла його роздивитись. На годиннику була двадцять друга година і я вирішила наступного разу влаштувати йому засідку.
Я знову попросила чоловіка вкрутити лампочку і чекала коли мине три дні. Ось, настав довгоочікуваний вечір. Після двадцять першої години мій чоловік заховався у нашій комірці, яка знаходиться, між шостим і п’ятим поверхом, а я стояла біля дверей у нашій квартирі. Близько двадцять другої години я почула шурхіт у коридорі та різко відкрила двері і крикнула: «Злодій!».
Я побачила молодого хлопця, який відкручував лампочку, він від несподіванки її впустив на підлогу, а потім побіг у низ. Мій чоловік вискочив з комірки і схопив юнака. Виявилось, що це наш сусід з третього поверху, він вчиться ще в школі у старших класах.
Ми з чоловіком поговорили з його батьками і вони вибачились перед нами. Після цієї розмови більше у загальному коридорі не було проблем з освітленням.
