Я зараз живу з чоловіком, який мені дуже подобається і ми щасливі разом. Він відповідальний, спокійний і ми ніколи з ним не сваримось, а усі розбіжності обговорюємо за чашкою чаю та шукаємо вирішення проблем разом. Олег виховує чотирилітню дочку від першого шлюбу.
Перед тим, ніж погодитись вийти заміж за чоловіка я йому сказала, що його дитина проблема тільки його і її рідної матері. Я не буду її виховувати і якщо він хоче, щоб вона жила з нами, то має сам за нею доглядати. Він погодився і пообіцяв, що сам буде піклуватись про свою дочку.
Минуло кілька місяців і я помітила, що догляд за дитиною впав на мої плечі: я готую дівчинці їжу, перу її одяг і гуляю з нею. Увесь мій вільний час займає піклування про Олену, а я не збираюсь присвятити своє життя чужій дитині.
Я спробувала пояснити чоловікові знову, що я не буду дбати про його дитину, бо у неї є рідна мати. Але він ніби мене не чує і не хоче розуміти, а я не знаю як правильно вчинити у цій ситуації, щоб не зруйнувати стосунки з чоловіком і не дбати про чужу дитину.
