Давно не отримувала від чоловіка ніяких подарунків, а, коли знайшла в його куртці записку з таємним посланням на кшталт “в суботу, о 7-ій вечора й адреса ресторану”, я не могла собі місця знайти 2 дні. А ще, Володя ніби спеціально попросив мене випрати цю його куртку, знав, що я перевірятиму всі кишені.
З іншого боку, вартувало задуматися, з чого такий раптовий сюрприз і з чого я взяла, що це взагалі сюрприз. Чи з чого я взяла, що він мені, може якійсь іншій жінці. А я давно помітила, що між нами вже не все так гладко. А потім ще й подруга підлила масла у вогонь, сказала, що так колись свого колишнього на зраді спіймала.
Словом, ледь дочекавшись суботи, я цілий день провела, як на голках, сама себе накрутила. Відвела дитину до мами, а сама, за порадою подруги, почала збиратися в той ресторан. Не знала, що мене там чекає, але зібралася з духом і поїхала.
Як тільки я переступила поріг залу, одразу залунала музика і до мене підбіг мій чоловік з великим букетом квітів. Я не зрозуміла взагалі нічого. Почала розпитувати його, кого це він тут чекає, а Володя такими великими й здивованими очима подивився на мене й сказав:
— Тебе, дурненька, кого ж ще!? Я не знав, що цікавіше придумати, тому видумав такий трюк із запискою. Знав, що ти її прочитаєш.
— Тобто, це все ти для мене організував? Столик, жива музика, квіти? А який привід?
— А хіба треба якийсь привід? Хіба я не можу потішити свою дружину кохану? Тим більше коли ми ось так вдвох проводили час? Я постійно на роботі, ти вдома. Я відчув, що недостатньо приділяю тобі уваги.
Цілий вечір ми танцювали, говорили про нас, згадували часи, як познайомилися, як стали зустрічатися, як були молоді й скільки всього разом пройшли.
Я не очікувала, що мій Володя на таке здатен, він ніколи не був романтиком, а тут так приємно мене здивував.
