Розповім вам історію, яка трапилася зі мною минулого року і те, як вона назавжди змінила моє життя.
У мене є університетська подруга Аня. Минулої осені ми вирішили поїхати в гори, на відпочинок. Ми часто так робили, а цього разу й нагода неабияка була — закінчили університет і отримали дипломи.
Так ось, ми заздалегідь домовилися, винайняли будиночок на кілька днів, купили все необхідне і вирушили у свою маленьку подорож. Ми все продумали, окрім дороги. Добиратися до місця призначення було справді складно. Автобуси ходили нерегулярно, а таксі було надто дорого. Все ж якось дібралися. Загалом дуже класно провели час і наговорилися досхочу.
Коли прийшлося їхати назад, я, зібравши сумку, не зауважила, що немає гаманця. Я залишила його на прихожій у будиночку і поїхала. Добре, що у мене готівка з собою була. Я ніколи не кладу усі гроші в одне місце. Але коли ми уже дібралися до вокзалу, я зрозуміла, що гаманця немає. Почалася паніка. Я була впевнена, що гаманець вкрали. Вертатись було вже пізно, автобус поїхав. А мені не стільки грошей жаль, скільки документів та банківських карток. Адже це все потім поновлювати треба.
Аж ось, у мене задзвонив телефон. Телефонувала власниця будинку. Сказала, що в хатину заселилися відпочивальники та знайшли мій гаманець. Я одразу ж зв’язалася з ними, і виявилося, що ми живемо в одному місті. Чи не диво?
Хлопця, з яким я розмовляла, звати Діма. Ми домовилися, що він через кілька днів, як буде повертатися, зателефонує мені та поверне гаманець.
Через 2 дні ми зустрілися. Так я й познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Через тиждень у нас весілля. Я й подумати не могла, що все так закінчиться.
