Сергій відчуває, що дуже голодний, а у квартирі смачно пахло їжею. Його молода дружина Юля прийшла з роботи та готує смачну вечерю. Сказала не заходити на кухню, доки все не буде готово. Сергій знав, що вона готує суп. Зрозумів це, бо бачив, як вона принесла додому цілу торбу з овочами та іншим необхідними продуктами. Сергій в цей час лежав на дивані та дивився телевізор.
Він зараз не працює. Замовлень немає. Сергій кладе плитку, та зазвичай сидить удома без роботи. Молода сім’я це помешкання орендує. Вже п’ять місяців ніхто не кликав Сергія робити ремонт і нині пропозицій не передбачалось. Та шукати іншу роботу він не спішив. Не треба нікому майстра – то й не треба..
Такий порядок речей його цілком влаштовував. Якщо дружині щось не подобається, ніхто не тримає, хай повертається до батьків. Тим більше ідея жити окремо від них належала саме Юлі. Йому непогано було й у своїй однокімнатній. Від матері могли й ширмою відгородитись.
Юля завершила приготування і зайшла в кімнату де сидів її благовірний. Волосся зібране в пучок, на фартусі сліди від борошна.
– Коханий, зараз можна буде приступати до вечері.
– Готово? Як же апетитно пахне!
– У мене питання, перебила його Юля.
– Питай!
– Завтра треба внести щомісячну орендну плату. Моєї зарплати вчителя не вистачить, щоб заплатити повну суму. Разом з харчуванням на місяць, навіть пів суми не назбирається.
-Давай спершу повечеряємо, а потім поговоримо про фінанси..
– Повечеряємо?,- вона гнівно зиркнула на чоловіка.
В них за увесь час після переїзду, жодного разу не виникало суперечки. А коли Сергію вдавалося заробити якісь гроші на шабашці він купував якісь смаколики, Юля була на сьомому небі від щастя. Вона ніколи не навантажувала його фінансовими питаннями, тому така розмова відверто його здивувала.
За мить Юля вже була на кухні й повернулася з повною каструлею супу. Бачиш? Це був суп! Сергій не розуміючи, що відбувається, ошелешено за всім спостерігав. Накидай, чого чекаєш?
– То значить їсти мастак, а про оплату за житло потім поговоримо?
– Якось на голодний шлунок не йде розмова,– незадоволено відповів Сергій.
– Може ти взагалі шукати роботу не плануєш?
– Та планую.. колись,– щоб швидше дружина відчепилась, квапливо відповів голодний чоловік.
– Я все зрозуміла! Все мені з тобою ясно!
Юля різко вийшла до ванної кімнати. Сергій відхилився на спинку стільця, почувши якийсь шум. Невже суп в унітаз вилила? Таки вилила. Юля показово лишила порожню каструлю на тумбочці біля ванни та демонстративно пішла збирати речі.
– Що ти наробила!
Дружина продовжувала мовчки одягатись. Зібравши речі, пішла до виходу. Сергій став їй на шляху, щоб не пустити за поріг.
– Зараз я батькові подзвоню, ти цього добиваєшся?,- з байдужістю, зберігаючи спокій запитала Юля. Вона рішуче ступила до дверей. Її батько, колишній військовий, з ним краще не вступати в суперечку. Дружина брязнула дверима. Сергій сидів перед телевізором та думав, що йому робити далі.
На голодний шлунок думалось погано. Встав, зібрав усі свої нечисленні речі, упакував телевізор та мікрохвильову піч, подаровані на весілля родичами та вирушив з клунками до мами. Вона якраз сьогодні теж зварила суп.
– Рідненький, ти повернувся. Назавжди? Сідай до столу. З такою дружиною, мабуть, геть виголодався? Мій ти хороший, – мати погладила сина по плечу, не приховуючи радості. І в Сергія настрій покращився, нарешті він повечеряє!
Наївшись досита, пішов у кімнату грати за комп’ютером. Юля йому не телефонувала. Він їй теж. Добре з мамою. Вона і нагодує і докучати не стане. От з’явиться якась робота, купить мамі цукерок і мама буде щаслива, не те що примхлива дружина!
