Наталя і Іван зустрічались більше трьох років. Познайомились вони на роботі і спершу дружили, а згодом зрозуміли, що люблять один одного.
Хлопець уже декілька раз натякав дівчині, що хоче одружитись, але вона не хотіла виходити за нього заміж.
Колись вона уже була заміжня, тому не хотіла спішити, щоб знову не обпектись. Вона з колишнім чоловіком прожила разом один рік і вони розійшлись через часті сварки. А з Іваном їй було добре, він був розумним, вихованим і спокійним.
Одного разу вона захворіла. У неї вдома закінчився хліб і не було фруктів, тому вона зателефонувала до свого хлопця і попросила купити продукти. Вона не мала сил, щоб самостійно йти у магазин.
Іван жив від неї далеко, у іншій частині міста, тому він порекомендував замовити доставку додому. Йому не хотілось їхати до дівчини через усе місто лише для того, щоб купити продукти.
Наталя була шокованою відповіддю молодого чоловіка, вона не могла повірити, що він не захотів їй привези продуктів.
– Він безсовісна людина! Я ж його дівчина! Він мав купити продукти і привезти мені. Іван мав потурбуватись про мене! А він полінувався стати з дивану. Невже так можна! Я змушена була замовляти доставку додому. – жалілась вона сестрі.
Василина підтримувала Наталю і говорила, що якби хлопець її любив, то б купив їй продукти та привіз додому.
Молоді люди дуже посварились і Наталя вирішила більше не хоче зустрічатись з хлопцем, який полінувався їй допомогти.
