Валерія з самого раннього дитинства любила гратися з маленькими дітьми. Добре, що в мами багато братів. Мама Валерії вийшла заміж раніше, ніж брати. Тому у Валерії двоюрідні сестрички і братики менші ніж вона. Дівчинка любила гратися з ними. Якось всі родичі звикли, що Валерії можна довіряти молодших братиків і сестричок. Особливо, коли родичі збиралися святкувати якусь значну дату, дітей вели до Валерії. Вона вміла зайняти різними іграми. Коли приходив час іти додому, діти відмовлялися, тулилися до старшої сестрички.
Мама сказала Валерії, що професію собі дівчинка вибрала з самого дитинства. Говорила, що доньці потрібно вчитися на вихователя, або вчителя молодших класів, адже це її покликання. Валерія збирала навколо себе натовп дітей, де всім цікаво гратися. Інакше не могло і бути. Коли Валерія закінчила школу, то вчитися пішла на вчителя молодших класів.
Час летить швидко, Валерія Петрівна працює в школі. Перші її першокласники, хвилюється вчителька, чи зуміє завоювати довіру в маленьких дітлахів? Дарма хвилювалася. З першого дня діти ходять слідом за своєю улюбленою вчителькою. Вона в них як мама, допоможе, підкаже, приголубить. Адже таких вчителів, які працюють за покликанням дуже мало.
Одного разу Денис, із класу Валерії Петрівни, приніс в рюкзаку мандарини. Він пригостив вчительку, та Валерія Петрівна розподілила мандарини на всіх. Діти поласували, потім пішли гратися, вчителька пішла в клас. Крики змусили вибігти в коридор. Діти обступили Юлю, все обличчя якої покрилося червоними плямами.
Валерія Петрівна терміново покликала медсестру, яка знаходиться в іншому крилі школи. В цей час Юлі погано дихати. Коли медсестра прибігла, зробила дівчинці укол проти алергії. Все закінчилося добре, але Валерія Петрівна віднині уважно ставиться до стану дітей. Запитує в батьків, чи немає якихось вад у дитини, щоб потім не було так, як сталося із Юлею. Адже здоров’я дітей дуже важливо.
